ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 11/282
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 28.10.2003 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/282 господарського суду Сумської області
за позовом Приватного підприємства "XXX"
до - Державної податкової інспекції у м. Н-ську
- Відділення Державного казначейства в м. Н-ську
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 18667 грн.
ВСТАНОВИВ:
ПП "XXX" до господарського суду Сумської області був заявлений
позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за грудень 2002р. у сумі 18667 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.08.2003р.
(суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволено в повному
обсязі, а саме вирішено стягнути з Державного бюджету України на
користь ПП "XXX" 18667 грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за грудень 2002р.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ПП "XXX" у грудні
2002р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту має від'ємне значення. Відповідно підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пункту 8.1 статті 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного
значення підлягає відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня
подання розрахунку експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця. Платник податку має право у будь - який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Харківський апеляційний
господарський суд, переглянувши рішення господарського суду
Сумської області в апеляційному порядку, постановою від
28.10.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про
впорядкування відшкодування податку на додану вартість та
розрахунків з бюджетом" ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
, якою затверджений порядок
проведення розрахунків з відшкодування сум ПДВ у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.
Зокрема, відповідно до згаданого порядку відшкодування сум податку
проводиться:
- у рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів)
платника податку з платежів до державного бюджету;
- у рахунок погашення платнику податку наданих йому або його
кредитору (кредиторам) кредитів, залучених під гарантії держави,
та бюджетних позичок, не сплачених на дату проведення
відшкодування, в порядку, визначеному Державним казначейством.
Державна податкова інспекція звертає увагу суду на те, що до
теперішнього часу вказана постанова ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
не втратила
чинність і згідно зі статтею 117 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є обов'язковою для виконання на всій території
України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
На підставі приписів підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
При цьому, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування -
це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у
зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим
Законом.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ПП "XXX" згідно із даними податкової декларації та
розрахунку експортного відшкодування за грудень 2002р. різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту мала від'ємне значення у розмірі 18667 грн. і не була
вчасно відшкодована позивачу.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що
підлягає відшкодуванню на підставі підпункту 8.1. статті 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Постанови
Кабінету Міністрів України "Про впорядкування відшкодування
податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом"
( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
й спільного наказу Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства "Про затвердження Порядку відшкодування податку на
додану вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
від 02.07.1997 № 209/72, визнаються
судовою колегією непереконливими, оскільки визначене підпунктом
8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не залежить від дотримання платником встановленої
даними підзаконними актами процедури.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарськими
судами обґрунтовано задоволено заявлені позовні вимоги на підставі
приписів Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2003 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду 28.10.2003
р. у справі № 11/282 господарського суду Сумської області -
залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську - без
задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Т.Гоголь