ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 5/410
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
доповідача,
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у ВАТ "ЗП"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 4 листопада 2003 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/410
за позовом ЗАТ Страхова компанія "КІ"
до ВАТ "ЗП"
про стягнення 31073, 36 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2000 року позивач звернувся до арбітражного суду
м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 31073, 36 грн.
шкоди за регресною вимогою.
Рішенням арбітражного суду м.Києва від 22 грудня 2000 року позов
задоволений. Стягнено з відповідача на користь ЗАТ Страхова
компанія "КІ" 31073, 36 грн. шкоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4
листопада 2003 року рішення господарського суду залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати,
як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до
суду про стягнення з відповідача 31073, 36 грн. збитків, які він
поніс у зв'язку з виплатою ВАТ "КФ" страхового відшкодування,
здійсненого відповідно до страхового полісу Р00030 від 25 грудня
1998 року, укладеного між страховиком (позивачем) та ВАТ "КФ",
правонаступника ВАТ "КС", про страхування автотранспорту
страхувальника від нещасних випадків.
Факт перерахування позивачем страхового відшкодування ВАТ "КФ"
підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням
№ 100377 від 10 травня 2000 року та актом - релізом № L0036 від
24.04.2000 року про врегулювання всіх вимог на відшкодування
матеріальних збитків, завданих ВАТ "КФ", у зв'язку з пошкодженням
його автомобіля в результаті ДТП.
Згідно ст. 450 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
організації і громадяни,
діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення,
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної
небезпеки, незалежно від вини тих осіб, які займаються такою
підвищено-небезпечною для оточення діяльністю, якщо не доведуть,
що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу
потерпілого.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що в результаті
скоєного 20 вересня 1999 року ДТП, автомобіль Тойота 06-26 КИВ, за
кермом якого знаходився водій відповідача, зіткнувся з автомобілем
ВАТ "КФ" Форд Турнео. Причиною ДТП було порушення водієм
відповідача Правил дорожнього руху, про що зазначено в довідці
ДАІ.
Згідно з актом автотоварознавчої експертизи № 757 від 04.11.1999
року, складеним ЗАТ "Український центр післяаварійного захисту
"ЕС", вартість відновлюваного ремонту автомобіля Форд Турнео,
пошкодженого в результаті ДТП складає 31073, 36 грн.
Виходячи з викладеного, місцевим судом, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, вірно доведено, що з вини працівника
відповідача, який був за кермом автомобіля Тойота 06-26 КИВ,
власником якого є і відповідач, було пошкоджено автомобіль Форд
Турнео, чим заподіяно шкоду його власнику - ВАТ "КФ".
Відповідно до норм ст. ст. 440, 441 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, шкода,
заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна
організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, в
повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її
працівників під час виконання ними своїх трудових обов'язків.
Стаття 452 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що особа, яка
відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної
вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
правильно дійшов висновку, що позивач здійснив відшкодування ВАТ
"КФ" шкоди, заподіяної останньому водієм відповідача, а тому він
має право зворотної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого
страхового відшкодування.
Суд вважає, що апеляційна інстанція, відповідно до вимог закону,
вірно дійшла висновку про не доведеність відповідачем факту
неналежної сплати страхового відшкодування ВАТ "КС", з яким був
укладений страховий поліс.
При прийнятті постанови апеляційної інстанції, суд повно і
всебічно перевірив усі обставини справи, дав належну правову
оцінку зібраним у справі доказам і постановив законну і
обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія
вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у
справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства,
що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4
листопада 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "ЗП"
- без задоволення.