ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 5/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09-16 грудня 2003 р.
у справі № 5/137
за позовом Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Закарпатській області
до відкритого акціонерного товариства "XXX",
3-я особа на стороні позивача
без самостійних вимог мале приватне підприємство "YYY"
про про визнання права державної власності на приміщення.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2003 р. Регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській
області пред'явило в господарському суді позов до ВАТ "XXX" про
визнання права державної власності на приміщення другого поверху
приміщення клубу, розташованого за адресою смт. Ч-ськ, вул.
P-ська, 88 Закарпатської області, посилаючись на те, що в процесі
приватизації зазначене приміщення не увійшло до статутного фонду
ВАТ "XXX". Перебування спірного приміщення на балансі та його
державна реєстрація за товариством не свідчать про наявність у
останнього права власності на приміщення, оскільки будь-які
правовстановлюючі документи на нього у відповідача відсутні.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.09.2003
р. (суддя О.С. Йосипчук), залишеним без змін постановою
Львівського господарського суду від 09-16 грудня 2003р.
(головуючий - Онишкевич В.В., судді Слука М.Г., Скрутовський П.Д.)
позов задоволено.
Визнано державну власність на нежитлове приміщення другого поверху
будівлі клубу (смт. Ч-ськ, вул. P-ська, 88), балансоутримувачем
якого є ВАТ "XXX".
В касаційній скарзі ВАТ "XXX", посилаючись на порушення та
неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального
права, просить прийняті у справі судові рішення скасувати та
постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення ФДМУ по
Закарпатській області просить залишити касаційну скаргу без
задоволення, оскільки постановлені у справі судові рішення є
законними і обгрунтованими.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги
та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
приватизація державного підприємства заводу "XXX" була здійснена
на підставі наказу РВ ФДМУ від 28.09.93 р. № 3/83 методом
акціонування відповідно до плану приватизації, затвердженого
начальником Закарпатського РВ ФДМУ від 20.12.93 р. Об'єктом
продажу згідно договору купівлі -продажу, укладеного 30.12.93 р.
між Закарпатським РВ ФДМУ і товариством покупців заводу "XXX" був
цілісний майновий комплекс заводу "XXX", розташований в смт.
Ч-ськ, вул. P-ська, 88, загальною вартістю 1093938 тис.крб., який
був переданий відповідачу згідно акту передачі майна від 23.05.94
р., а оскільки згідно акту оцінки вартості цілісного майнового
комплексу заводу "XXX", проведеної комісією на підставі наказу
начальника Закарпатського регіонального відділення ФДМУ від
11.10.№ 3/37 вартість всього комплексу складає 1663734 тис.крб, з
яких 569796 тис.крб.- вартість майна вилученого з вартості
цілісного майнового комплексу у зв'язку з пільговими умовами
передачі трудовому колективу, то це свідчить про те, що передача
об'єктів соціально-побутового призначення за вказаним актом
передачі майна у власність відповідачу не відбулася. Знаходження
спірного нежилого приміщення на балансі у ВАТ "XXX" не породжує
для нього права власності на нього при відсутності
правовстановлюючих документів.
Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 5 " Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли, суд
виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні правовідносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
В порушення зазначених вимог в матеріалах справи на час розгляду
судом першої інстанції були відсутні, тобто не були предметом
дослідження в судовому засіданні, наказ РВ ФДМУ від 28.09.93 р. №
3/83, договір купівлі-продажу від 30.12.1993 р., укладений між
Закарпатським РВ ФДМУ і товариством покупців заводу "XXX", на які
суд посилався в своєму рішенні.
Відповідно до ст.6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
одним із шляхів захисту
цивільних прав є визнання таких прав, але задовольняючи позов, суд
зазначив в резолютивній частині рішення про визнання державної
власності на спірне приміщення, а не визнання права державної
власності.
Також суд не зазначив конкретну площу спірного приміщення, під
якою літерою воно розташоване на плані за адресою смт. Ч-ськ, вул.
P-ська, 88, оскільки за цією адресою знаходиться весь майновий
комплекс ВАТ "XXX".
Залишаючи рішення без змін, суд апеляційної інстанції не звернув
уваги на вказані порушення, допущені судом першої інстанції при
розгляді справи.
Крім того, в порушення вимог ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції не дав ніякої оцінки додатковим доказам -
свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 20.08.2003 р.
№ 77, видане на підставі рішення виконкому Ч-ської селищної ради
від 18.08.2003 р., згідно яких за відповідачем на праві власності
зареєстровані будівлі під літерами А, А1, В, Г, Д, Е, Ж, З, З1, І,
К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, У1, Ф, Х, Ц, Е, Ш за адресою смт.
Ч-ськ, вул. P-ська, 88 (а.с.140-141) та не з'ясував під якою
літерою числиться спірне нежиле приміщення другого поверху клубу,
оскільки вказане свідоцтво є правовстановлюючим документом і при
його наявності визнання судом права державної власності на спірне
приміщення, якщо воно зазначено у цьому свідоцтві, без визнання в
установленому законом порядку вказаного свідоцтва недійсним, є
недопустимим.
За таких обставин висновок суду про відсутність у відповідача
правовстановлюючого документу на спірне приміщення є передчасним.
Не грунтується на вимогах ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
посилання суду апеляційної інстанції на постанову Вищого
господарського суду України від 22.10.2002 р. у справі за № 4/153,
якою, на думку суду, підтверджено лише право відповідача на
володіння спірним майном, а не право власності на нього, оскільки
предметом судового розгляду у вказаній справі був договір оренди
приміщення майстерень, розташованих також за адресою смт. Ч-ськ,
вул. P-ська, 88, від 01.09.2001 р. № 4, укладений між регіональним
відділенням ФДМУ та приватним підприємцем К.К.К. (а.с.26-29) і
питання щодо права власності на приміщення першого поверху клубу,
розташованого за цією ж адресою, судом не вирішувалось.
За таких обставин постановлені по справі рішення не можна визнати
законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати
зазначені недоліки, допущені судом при її попередньому розгляді,
більш ретельно з'ясувати обставини, що мають значення для справи,
та винести рішення з дотриманням вимог матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 11 вересня
2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09-16 грудня 2003р. у справі за № 5-137 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко