Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Cправа N 5/2057-41/500
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явилися (повідомлені належним
чином)
відповідача не з'явилися (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі міста Львова
у справі № 5/2057-41/500
на постанову від 15.04.2003р господарського суду
Львівської області
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом Приватного підприємця Д-б В.Я.
до Державної податкової інспекції у
Франківському районі міста Львова
про визнання частково недійсним рішення
Державної податкової інспекції у
Франківському районі міста Львова
№ 132-17-22467913938/2821 від
01.02.2002р.
Приватний підприємець Д-б В.Я звернувся до господарського суду
Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
№ 132-17-22467913938/2821 від 01.02.2002р., яким позивачу було
донараховано податок на додану вартість в сумі 39192,64грн. та
застосовано штрафну санкцію - 5731,72грн, донараховано прибутковий
податок в сумі 57651,56грн. та застосовано штрафну санкцію на суму
115303,12грн. Позовні вимоги вмотивовано тим, що в ході досудового
і судового слідства по кримінальній справі, яка була порушена СВ
ПМ ДПА у Львівській області на підставі Акта перевірки № 72 від 24
січня 2002р., вина позивача в ухиленні від сплати податку на
додану вартість доведена в розмірі 26164,64 грн., прибуткового
податку з громадян - 5288,54грн. та, відповідно, обґрунтованими є
штрафні санкції по податку на додану вартість - 4179,09грн, по
прибутковому податку - 189,15 грн., розрахунки яких підтверджені
висновком спеціаліста-бухгалтера. Позивач вважає, що оскаржуване
рішення в частині донарахування податку на додану вартість в сумі
13028,00грн., застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату
податку на додану вартість в сумі - 1552,63 грн., донарахування
прибуткового податку в сумі 52363,02 грн. та застосування
фінансової санкції за несвоєчасну сплату прибуткового податку в
сумі - 115113,97 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Господарський суд Львівської області рішенням від 17.12.2002р. у
справі № 5/2057-41/500 позовні вимоги задовольнив, визнав
недійсним рішення Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова № 132-17-22467913938/2821 від 01.02.2002р. в
частині: донарахування податку на додану вартість у сумі
13028,00грн., застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату
податку на додану вартість в сумі 1552,63грн., донарахування
прибуткового податку в сумі - 52 363,02грн., застосування штрафної
санкції за несвоєчасну сплату прибуткового податку в сумі - 115
113,97 грн. Рішення суду вмотивоване тим, зокрема, що станом на
дату прийняття оскаржуваного рішення (1 лютого 2002 року) термін
сплати прибуткового податку з громадян за 4 кв. 2001 року не
настав, таким чином, застосування штрафних санкцій за його
несплату в оскаржуваному рішенні є неправомірним, що
підтверджується висновком судово-бухгалтерського дослідження від
18.11.2002 року; оскаржуваним рішенням на позивача покладено
обов'язок сплати податку на додану вартість та прибуткового
податку з громадян у розмірі, що перевищує передбачений чинним
законодавством; вироком по кримінальній справі № 1-140-2002
винесеним місцевим судом Пустомитівського району Львівської
області 19.06.2002р. встановлено факт несплати позивачем податку
на додану вартість в сумі 26 164,64грн., прибуткового податку в
сумі 5 288,54грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням Державна податкова інспекція
у Франківському районі міста Львова звернулася з апеляційною
скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, в якій
просила рішення місцевого господарського суду скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити.
За скаргою Державної податкової інспекції Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Львівської області та постановою від 15.04. 2003 року g`khxhb його
без зміни, з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Львівської області від 17 грудня 2002 р. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 15 квітня 2003 року у цій
справі, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпунктів
3.1.1. пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян".
Приватний підприємець Д-б В.Я. відзив на касаційну скаргу
надіслав, в якому просить Вищий господарський суд України рішення
господарського суду Льваівської області від 17.12.2002 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.04.2003 року у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова
- без задоволення.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді
дослідивши матеріали справи на предмет правильності юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом норм матеріального та процесуального
права, виходячи з обставин, встановлених у цій справі попередніми
судовими інстанціями відповідно до вимог статті 111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Під час розгляду справи господарським судом Львівської області
з'ясовано та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження наступне.
Державна податкова інспекція у Франківському районі прийняла
рішення від 01.02.2002 року № 132-17-22467913938/2821 про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових) платежів та пені
за порушення податкового та іншого законодавства, яким позивачеві
визначено до сплати 39192,64 грн. податку на додану вартість та
застосовано штрафну санкцію у сумі 5731,72 гривні та 57651,56 грн.
прибуткового податку і відповідно 115303,12 грн. штрафних санкцій.
За вироком по кримінальній справі № 1-140/2002, винесеного
місцевим судом Пустомитівського району Львівської області від
19.06.2002 року, позивач був визнаний винним у скоєні злочину за
частиною 1 статті 212 КК України, тобто в умисному ухиленні від
сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що призвели
до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.
Вказаним вироком була встановлена і сума несплати податків, а саме
26 164, 64 грн. ПДВ і 4179,09 грн. штрафних санкцій та5288,54 грн.
прибуткового податку і, відповідно, 189,15 грн. штрафних санкцій.
Визнавши позивача винним у скоєні злочину за частиною 1 статті 212
КК України, суд звільнив його від кримінальної відповідальності на
підставі частині 4 цієї ж статті, як такого, що до притягнення
його до кримінальної відповідальності сплатив податки та
відшкодував шкоду, завдану державі несвоєчасною сплатою.
За змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
преюдиціальними визнаються такі юридичні факти, які
раніше вже були встановлені рішенням чи вироком суду загальної
юрисдикції, що набрали законної сили.
З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення є такими,
що відповідають приписам законодавства, що регулює спірні
правовідносини, а доводи касаційної скарги з наведених підстав
визнаються непереконливими.
Керуючись статтями 111-5 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 17.12.2002 року господарського суду Львівської області
та постанову від 15.04.2003 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/2057-41/500 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Франківському районі міста Львова без
задоволення.