ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 3/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у м. Рівне
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 05.03.2003 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 3
господарського Рівненської області
суду
за позовом колективного підприємства науково-виробничий
центр "ВВ" (далі - КП НВЦ "ВВ")
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.01.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 05.03.2003 року, по справі № 3 позов
задоволене повністю; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 02.08.2002 року
№ 0003662341/2/23-100 про донарахування ПДВ в сумі 7260,25 грн. та
застосування штрафної санкції в сумі 1089,04 грн. та розпорядження
від 05.08.2002 року № 28071/23-100/88 про зменшення бюджетного
відшкодування з ПДВ на суму 892 грн. до позивача; стягнуте з
відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 203 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2003 року
та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.01.2003
року у справі № 3 і прийняти нове рішення, яким позивачу у
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме п.
п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали викладені в
касаційній скарзі доводи, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у м. Рівне провела позапланову
документальну перевірку КП НВЦ "ВВ" щодо правильності справляння
податку на додану вартість з операцій, що здійснюються суб'єктами
підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему
оподаткування станом на 01.01.2002р., про що складений акт від
15.03.2002 року. За висновком перевіряючого, підприємство при
переході на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності і
сплаті єдиного податку по ставці 10% (свідоцтво платника ПДВ
анульовано) не провело коригування податкового кредиту на суму
ПДВ, сплаченого при придбанні товарів, основних засобів, у розмірі
яка відповідає частці недовикористання їх в оподатковуваних
операціях на момент перевірки.
За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято
податкове повідомлення-рішення від 02.08.2002 року про
донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 7260 грн.
25 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 1089 грн. 04 коп.
, а також розпорядження від 05.08.2002р., згідно якого позивачу
зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 892 грн.
Підприємство, яке є платником податку на прибуток та платником
податку на додану вартість, при придбанні активів та віднесенні їх
вартості до складу валових витрат і суми ПДВ до складу податкового
кредиту, має керуватись статтею 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пунктами 7.4,
7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валові витрати
виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
Отже, з огляду на викладене платником податку має бути виконана
умова щодо сплати ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням
активів, які використовуватимуться для ведення власної
господарської діяльності та наявності податкової накладної,
оформленої належним чином.
Із матеріалів перевірки податковим органом КП НВЦ "ВВ" не
вбачається порушень платником податку вимог законодавства щодо
віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.
Посилання відповідача на те, що підприємство при переході на
спрощену систему оподаткування, обліку і звітності і сплаті
єдиного податку по ставці 10% (свідоцтво платника ПДВ анульовано)
не провело коригування податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого
при придбанні товарів, основних засобів, є необґрунтованим та
суперечить вищенаведеним нормам законодавства.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 року № 168/97 (далі - Закон № 168/97) не містять вимог
про зменшення сум податкового кредиту по товарним залишкам,
недоамортизованим основним засобам придбаним платником ПДВ, при
зняті з обліку платника ПДВ. Такої вимоги не передбачає і Указ
Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
"Про
внесення змін до Указу Президента України від 03 липня 1998 року №
727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
.
Положення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
поширюється тільки на тих платників ПДВ, які
протягом звітного періоду, крім оподатковуваних операцій,
здійснюють і неоподатковувані операції (ст. 5 Закону) або такі, що
не є об'єктом оподаткування (ст. 3 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), і тільки
на тих з цих платників податку (пп. 7.4.2 ст. 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), яким потрібно вдаватися до пропорційного
розподілу.
В останньому звітному періоді КП НВЦ "ВВ" не здійснювало операцій,
регламентованих ст. 3 або ст. 5 Закону України № 168 /97
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тому немає підстав вдаватися до норм пп. 7.4.2 ст.
7 і тим більше до норм п. п. 7.4.3 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Виходячи з викладеного, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Рівне від 02.08.2002 року та розпорядження від 05.08.2002 року не
відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права і
охоронювані законом інтереси позивача і з наведених підстав,
правомірно визнані недійсними.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо
того, що при переході на спрощену систему оподаткування позивач не
звільняється від сплати податків, а сплачує єдиний податок який за
своєю природою і замінює, і включає всі інші види податків.
Вищезазначена норма закону стосується платників податку на додану
вартість, а не єдиного податку, тому посилання на неї в даному
випадку є неправомірним і не обґрунтованим.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне від
16.07.2003 року № 19298/10-10 на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 05.03.2003 року у справі № 3
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05.03.2003 року у справі № 3 - без змін.