ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 2-21/13608-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "XXX"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 19 грудня 2003 р.
у справі № 2-21/13608-2003
за позовом приватного підприємства "XXX"
до підприємства "YYY"
про стягнення 13621,03 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в
господарський суд, посилаючись на те, що 13.10.2000 р. між ним та
відповідачем було укладено договір купівлі-продажу борошна, згідно
якого відповідач здійснив попередню оплату товару у розмірі 39000
грн., проте позивач не виконав свої зобов'язання за договором і
борошно відповідачу не поставив, у зв'язку з чим між ними
23.11.2000 р. було укладено додаткову угоду про повернення
позивачем одержаних коштів відповідачу у строк до 01.12.2000 р.,
на виконання якої він частково повернув борг у сумі 8300 грн.
26.02.2002 р. сторони уклали угоду про внесення змін до додаткової
угоди від 23.11.2000 р., згідно яких п.1 додаткової угоди було
викладено в такій редакції: "Продавець повертає покупцю попередню
оплату за товар в сумі 39000 грн. на розрахунковий рахунок покупця
в строк до 01.12.2000 р. Допускається повернення попередньої
оплати в іншій формі за додатковою згодою сторін. Формою даної
згоди є належним чином оформлений акт приймання-передачі.
На виконання цієї угоди позивач передав відповідачу простий
вексель ЗАТ "QQQ" № XXX5 договірною вартістю 46110 грн. для
погашення боргу, що залишився в сумі 30700 грн. та штрафних
санкцій за прострочку платежу у розмірі 2673,22 грн.
Таким чином, в результаті проведеного розрахунку у відповідача
утворилася дебіторська заборгованість у розмірі 12736,22 грн., яку
просив стягнути, та 884,25 грн. пені за несвоєчасне повернення
заборгованості.
Рішенням господарського суду АРК від 09.10.2003 р. (суддя
С.І.Чонгова) позов задоволено частково. Стягнуто з підприємства
"YYY" на користь приватного підприємства "XXX" 12736,78 грн.
основного боргу, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.12.2003 р. (головуючий Гонтар В.І., судді Горошко Н.П.,
Щепанська О.А.) вказане рішення скасовано та відмовлено в
задоволенні позову.
В касаційній скарзі ПП "XXX", посилаючись на неправильне
застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм
матеріального права, просить постанову від 19.12.2003 р.
скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду АРК від
09.10.2003 р.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір є
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань),
які мають виконуватися належним чином і у встановлений строк,
відповідно до вказівок закону, договору (стс.ст. 5, 161 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
правильно виходив з того, що згідно змін, внесених додатковою
угодою від 26.02.2001 р. (а.с.26) у додаткову угоду від 23.11.2000
р. (а.с.22) до договору від 13.10.2000 р. (а.с.20), сторони
передбачили можливість повернення отриманої позивачем передоплати
в іншій формі, ніж грошова, за взаємною їх згодою.
З акту приймання-передачі, підписаного сторонами 26.02.2001 р.
(а.с.27) вбачається, що відповідно до укладеної угоди в рахунок
погашення заборгованості в сумі 33 373,22 грн. ПП "XXX" передало,
а підприємство "YYY" прийняло простий вексель згідно реєстру.
При цьому ні вказаний акт приймання-передачі, ні будь-який інший
документ не передбачають обов'язок підприємства "YYY" повернути
позивачу різницю між сумою заборгованості і вартістю векселя.
За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного
висновку про відсутність у відповідача зобов'язання перед
позивачем повернути зазначену суму.
Враховуючи, що апеляційним господарським судом всебічно і повно
з'ясовані обставини справи, належно оцінені докази, що мали
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,
достовірно встановлено відсутність зобов'язань відповідача перед
позивачем за угодами, які були предметом дослідження суду,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, підстав для скасування постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 19.12.2003 р. не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19 грудня 2003 р. № 2-21/13608-03 - без
змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко