ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 2-20/7523-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим
(надалі ДПІ у м. Сімферополі)
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 02.09.2003 року
у справі 2-20/7523-2003
господарського АР Крим
суду
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Р”
(надалі Товариство)
до ДПІ у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
розпорядження
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
В судовому засіданні 19.02.04 було оголошено перерву до 26.02.04
для оголошення вступної та резолютивної частин постанови.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 26.02.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 27.05.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим позов задоволено. Визнано недійсними податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0125842301/0 від
14.11.02 р. та розпорядження ДПІ у м. Сімферополі № 98/23-4 від
14.11.02.
З ДПІ у м. Сімферополі на користь Товариства стягнуто 85 грн. в
рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118
грн. витрат на забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно з пп. 3.2.4 ст. 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції
з обігу векселів не є обєктом оподаткування ПДВ.
Постановою від 02.09.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 27.05.03 залишено без змін з тих
же підстав.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного
господарських судів, ДПІ у м. Сімферополі звернулась з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх як прийняті з
порушенням норм матеріального права, в позові Підприємства
відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом
порушено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8, ст. 10 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17, п.п. 16.1.1,16.4.1 ст. 16
Закону України “Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представника сторін та суддю –
доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами планової документальної перевірки
Товариства з питання правильності віднесення Товариством сум ПДВ
до податкового зобовязання та податкового кредиту за травень
2002 року ДПІ у м. Сімферополі складено акт № 838/23-4 від
11..11.02, яким було встановлено завищення бюджетного
відшкодування у розмірі 25187 грн. та заниження ПДВ на цю суму.
На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Сімферополі було прийнято
податкове повідомлення - рішення № 0125842301/0 від 14.11.2002
р., яким до Товариства було застосовано фінансові санкції з ПДВ
в сумі 6297 та розпорядження № 87/23-4 від 14.11.02, яким
Товариству донараховано ПДВ та зменшено суму бюджетного
відшкодування 25187 грн.
При прийнятті рішення у справі судом враховано, що Товариство на
підставі договору купівлі-продажу № 03/05.01 від 03.05.02
придбало у НВП “Д” – ЛМТІ “С” товарно-матеріальні цінності на
умовах товарного кредиту на суму 420936, 4 грн., з яких 212549,
14 грн. – ціна товару, 208342, 26 грн. – ціна послуг з оплати
товарного кредиту.
Матеріалами справи підтверджено, що отримані по угоді
товарно-матеріальні цінності були реалізовані Товариством на
підставі договору № 8 від 03.05.02, укладеного з ТОВ “Мальта і
К”, яке провело розрахунок векселем.
Зазначену угоду ДПІ у м. Сімферополі класифікувало як
товарообмінну, у звязку з чим донарахувала Товариству ПДВ в сумі
25187 грн. та застосувала до нього фінансові санкції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що в
даному випадку не мала місце бартерна операція.
Так, правомірним є посилання на ст.ст. 3, 21 Закону України “Про
цінні папери та фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, згідно яких вексель
є одним з видів цінних паперів, який посвідчує безумовне грошове
зобовязання векселедателя сплатити після настання строку
сплатити певну суму грошей власнику векселя.
В той же час пунктом п 4.1 ст. 4 Закону України “Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
вексельна форма
передбачена як одна з форм розрахунку.
При цьому вексельну форму розрахунків передбачено Інструкцією
про безготівкові розрахунку в Україні в національній валюті,
затвердженою постановою Національного банку України № 135 від
29.03.01.
Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення у справі,
дослідивши договір № 03/05.1 від 03.05.02 додаткові угоди до
нього, встановили, що вексель в даних операціях виступав в
якості розрахункового документу.
За таких обставин вбачається підставним посилання судових
інстанцій на пп. 3.2.4 ст. 3 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якої операції з обігу
векселів не є обєктом оподаткування ПДВ.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає
посилання скаржника на лист Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва від 14.05.02
№ 2-221/2634, оскільки він не є нормативним актом.
За таких обставин постанову від 02.09.03 Севастопольського
апеляційного господарського суду винесено обгрунтовано при
правильному застосуванні норм права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення.
Постанову від 02.09.2003 року Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі №. 2-20/7523-2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.