ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19-26.02.2004 Справа N 2-7/9599-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянула
касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції (надалі Н-ська ОДПІ)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 06 жовтня 2003 року
у справі Х3
господарського суду АР Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
(надалі Завод)
до Н-ської ОДПІ
Управління Державного казначейства в АР Крим
про стягнення 136129, 81 грн.
В засіданні взяли участь представники
позивача: не з'явились,
відповідачів: присутній - в судовому засіданні 19.02.04 р.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
В судовому засіданні 19.02.04 було оголошено перерву до 26.02.04
для оголошення вступної та резолютивної частин постанови.
В судове засідання 26.02.04 представники сторін не з явились, тому
сторонам направляється повний текст постанови.
Рішенням від 15-22.07.03 господарського суду АР Крим (суддя
А.А.А.) позов задоволено частково. Н-ську ОДПІ та Управління
Державного казначейства в АР Крим зобов язано повернути Заводу
154179, 26 грн. пені за несвоєчасне повернення бюджетної
заборгованості.
З Н-ської ОДПІ на користь Заводу стягнуто 1480, 70 грн. витрат по
сплаті державного мита та 102, 78 грн. витрат на забезпечення
судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою від 06.10.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів: головуючий Л.Л.Л., судді
Б.Б.Б., В.В.В.) рішення від 15 - 22.07.03 змінено. Стягнення
154179, 26 грн. - відсотків за несвоєчасне повернення бюджетної
заборгованості проведено з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду,
ОДПІ у м. Харкові звернулась з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати наведену постанову як прийняту в порушення норм
матеріального та процесуального права, припинивши провадження у
справі. Зокрема, скаржник посилається на те, що у відповідності до
Порядку відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
,
затвердженого Наказом ДПА України № 209/72 від 02.07.97 по
операціях, які оподатковуються по повній ставці, сума належного
платнику відшкодування (після погашення податкової заборгованості
попередніх звітних періодів) зараховується у зменшення податкових
зобов язань платника податку на протязі послідуючих звітних
періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України на протязі місяця, слідуючого після
надання декларації за третій звітний період, після виникнення від
ємного значення податку. При цьому Н-ська ОДПІ вважає, що судом
порушено ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- справу розглянуто за
відсутності Управління Державного казначейства в АР Крим.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представника сторін та суддю -
доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, 18 березня 2002 року Заводом подано до Н-ської ОДПІ
податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2002
року, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування - 137660 грн.
Право на зазначене бюджетне відшкодування підтверджується актом
перевірки від 22.10.02 № 23-01/273/5511. Матеріалами справи
підтверджено, що платіжним дорученням № 106/152 від 19.11.02
бюджетна компенсація з ПДВ в сумі 106806 грн. була перерахована
Заводу.
Матеріалами справи підтверджено наявність бюджетної заборгованості
за жовтень 2002 року в сумі 525294 грн. зі строком відшкодування з
01.04.03, за листопад 2002 року в сумі 708455 грн., в тому числі
експортного відшкодування в сумі 93329 грн. зі строком з 20.001.03
та бюджетного відшкодування з 01.05.03, за грудень 2002 року в
сумі 1766853 грн., в тому числі експортного відшкодування в сумі
199580 грн. зі строком з 17.02.03 та бюджетного відшкодування в
сумі 1567273 грн. з 01.06.03, за січень 2003 року в сумі 1011656
грн., в тому числі експортного відшкодування в сумі 229364 грн. зі
строком з 19.03.03 і бюджетного відшкодування в сумі 782292 грн. з
01.07.03, за лютий 2003 року в сумі 1805761 грн. зі строком
експортного відшкодування в сумі 323735 грн. з 18.04.03, за
березень 2003 року в сумі 1165044 грн. зі строком експортного
відшкодування в сумі 693930 грн.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
єдиною підставою для отримання
відшкодування відємного значення суми податку є дані податкової
декларації. Саме ця сума, не відшкодована у встановлений законом
строк, є бюджетною заборгованістю та підлягає відшкодуванню з
нарахуванням відсотків.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів
нарахованих на суму експортного відшкодування, суди виходили із
вимог ч. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якої суми, не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України.
Колегія суддів вважає, що у господарського суду були відсутні
підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 5 п.п.
7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за наявності приписів, встановлених
статтею 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/в редакції від 01.06.2000
( 1783-14 ) (1783-14)
/, яка безпосередньо визначає особливості оподаткування
операцій з вивезенням /пересиланням/ товарів /робіт, послуг/ за
межі митної території України, в тому числі, строки та порядок
експортного відшкодування та, при цьому, не містить вимог щодо
нарахування процентів на суму експортного відшкодування, або ж
відсилання до порядку відшкодування ПДВ, визначеного п.п. 7.7.3.
ст.7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/як було передбачено в редакції ст.8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до
внесення змін Законом України від 01.06.2000 № 1783-ІІІ
( 1783-14 ) (1783-14)
/.
В той же час господарськими судами попередніх інстанцій не
проведено розмежування щодо стягнення відсотків із сум бюджетного
відшкодування та сум експортного відшкодування.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України також
приймає до уваги той факт, що оскаржувану постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду прийнято у
відсутність представників Управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим.
Таким чином, розгляд справи було здійснено з порушенням вимог ст.
4-2 - 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що творило нерівність сторін перед Законом та не
надало стороні в особі Управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим необхідних умов для встановлення
фактичних обставин справи і правильного застосування Закону, що
відповідно до ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в
будь-якому випадку підставою для скасування оскаржуваної ухвали
Київського апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати
норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Н-ської ОДПІ задовольнити частково.
Рішення від 15-22.07.03 р. господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 06.10.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі №. 2-10/9599-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.
Справу № 2-10/9599-2003 направити до господарського суду
Автономної Республіки Крим на новий розгляд.