ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Cправа N 27/70
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у Ленінському районі
касаційної скарги м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.10.2003
у справі Дніпропетровської області
господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“ЛІВІС”
до ДПІ у Ленінському районі
м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Шляховий Г.В. – за дорученням від
17.02.2004
- відповідача: Охота О.М. – за дорученням № 3127/8/10-0;
Базікалова В.М. – за дорученням
№ 2869/9/10-005 від 19.02.2004;
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року ТОВ “ЛІВІС” звернулось з позовом до суду про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2003 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.10.2003 року рішення господарського суду залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове
рішення.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Товариству з
обмеженою відповідальністю “Лівіс” податковою інспекцією у
Ленінському районі м. Дніпропетровська нараховані штрафні
(фінансові) санкції в розмірі 2600,05 грн. (а.с. 33) на підставі
підпункту “а” підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 1 Закону України
“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
В позовній заяві є згадка про валютну виручку в доларах США.
Податкове повідомлення –рішення (яке у справі відсутнє) не
містить посилання на національну валюту чи валюту інших держав.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14.05.03
(а.с. 1) визнав за неможливе розгляд справи без участі
представників сторін. Не прийнявши іншої ухвали на зміну цієї,
господарський суд 05.08.03 заслухав справу без представника
відповідача та задовольнив позовні вимоги: визнав недійсним
податкове повідомлення – рішення ДПІ у Ленінському районі
м. Дніпропетровська № 0000042307/0 від 20.01.03 (а.с. 33) (не
завірена належним чином ксерокопія документу). Господарський суд
Дніпропетровської області припустився порушень вимог
ст.ст. 32-34, 43, 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Аналогічних порушень припустився і Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (а.с. 97-98), який не дослідив всебічно
фактичні обставини справи, не витребував належні докази, і не
дав їм юридичної оцінки та розглянув справу за відсутності
представника позивача, що відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безумовною підставою для скасування
судових рішень.
Суди зазначають, що сторони були належним чином повідомлені про
час та місце слухання справи, але матеріали справи свідчать про
зворотне (а.с.1, 74 зворот).
На ухвалі апеляційного суду є відмітка про один вихідний номер,
який може свідчити про відправку повідомлень суду на одну
адресу, одному адресату, хоча і в двох примірниках (відповідачу,
який був присутній в судовому засіданні).
Таким чином, судові рішення прийняті з порушенням вимог,
передбачених ст. .43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не повно
досліджені обставини, які мають суттєве значення для вирішення
спору.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно усунути зазначені недоліки,
повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи,
дати належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та прийняти законне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.10.2003 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 05.08.2003 у справі № 27/70 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.