ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 14/53
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши матеріали
касаційної скарги арбітражного керуючого АТЗТ "ХХХ"
на рішення господарського суду м. Н-ська від 24.01.2002р.
у справі № Х3 господарського суду м. Н-ська
за позовом "YYY" в особі Ч-кого відділення в м. Н-ськ
до АТЗТ "ХХХ"
про визнання дійсним договору застави
в судовому засіданні взяли участь представники:
АТЗТ "ХХХ": присутній
"YYY" в особі Ч-кого відділення в м. Н-ськ: присутній,
"YYY": присутній.
ВСТАНОВИВ:
"YYY" в особі Ч-кого відділення в м. Н-ськ звернувся до
господарського суду м. Н-ська з позовом до АТЗТ "ХХХ" про визнання
дійсним договору застави.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 24.01.2002 р. (А.А.А.)
визнано договір застави нерухомого майна від 16.11.1999 р.,
укладений між "YYY" в особі Ч-кого відділення в м. Н-ськ та
акціонерним товариством закритого типу "ХХХ" дійсним.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до вимог ст. 13 Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
не вимагає нотаріального
посвідчення договору застави.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, арбітражний керуючий АТЗТ "ХХХ" просить рішення
господарського суду м. Н-ська від 24.01.2002 р. скасувати,
посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального
та процесуального права; прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити.
У судовому засіданні 18.02.2004р. судом, на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оголошено перерву до 25.02.2004 р. о 14 год. 15 хв.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді К.К.К., розглянувши
наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла
висновку, про наявність правових підстав для часткового
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
26.11.2001 р. "YYY" в особі Ч-кого відділення в м. Н-ськ звернувся
до господарського суду м. Н-ська з позовом до АТЗТ "ХХХ" про
визнання дійсним договору застави.
Згідно ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони користуються рівними
процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них
витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях,
подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти
клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду,
наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у
ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів
інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення
господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також
користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим
Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не була направлена
копія позовної заяви відповідачу, оскільки позовна заява була
направлена на адресу: м. Н-ськ, вул. Ц-на, 88, в той час як
юридична адреса АТЗТ "ХХХ" - м. Н-ськ, вул. Ц-на, 88, кв. 99.
Таким чином, оскаржуване рішення було винесене за відсутності
відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за
відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином
про час і місце засідання суду.
Отже, слід визнати, що відповідач не був повідомлений про час
проведення судового засідання належним чином, що є порушенням норм
процесуального права і підставою для скасування рішення,
прийнятого судом першої інстанції згідно п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи
постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте за неповно встановлених
обставин справи, без здійснення належної юридичної оцінки тих
обставин справи, які встановлені судом.
Постановою арбітражного суду м. Н-ська від 08.05.2001 р. по справі
№ Х1 АТЗТ "ХХХ" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну
процедуру та призначено ліквідатора - Б.Б.Б.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі
повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном
банкрута.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути
оскаржені до господарського суду власником майна (органом,
уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає
за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом
кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або
іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює
правомірність віднесення майнових активів або коштів до
ліквідаційної маси.
Отже, господарським судом вказані обставини досліджені не були.
Крім того, визнаючи договір застави дійсним, суд першої інстанції
посилався лише на норми цивільного законодавства, не застосувавши
спеціальних норм, які діяли на момент укладення угоди, та які
мають пріоритетне значення для вирішення даного предмету спору.
Зокрема, згідно ч. 4 ст. 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
угодою сторін може бути передбачено нотаріальне
посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не
обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає
одна із сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
у договорі застави визначаються суть, розмір та строк
виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета
застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із
сторін повинна бути досягнута угода.
Статтею 14 цього ж закону ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено, що недотримання
вимог щодо форми договору застави та його нотаріального
посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками,
передбаченими законодавством України.
Таким чином, судом першої інстанції належним чином не з'ясовані
дійсні обставини справи, не дана належна оцінка всім зібраним по
справі доказам, доводам та запереченням сторін та висновки
належним чином законодавчо не обгрунтовані.
За таких обставин рішення господарського суду м. Н-ська від 24.01.
2002р у справі № Х3, яке прийняте з порушенням норм матеріального
та процесуального права, підлягає скасуванню, а справа направленню
на новий судовий розгляд до господарського суду м. Н-ська.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу арбітражного керуючого АТЗТ "ХХХ" на рішення
господарського суду м. Н-ська від 24.01.2002р. у справі № Х3
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Н-ська від 24.01.2002р у справі №
Х3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до
господарського суду м. Н-ська в іншому складі суддів.