ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 7/21(П7/4313)
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Комерційний банк "Р", м. Дніпропетровськ (далі - ЗАТ "КБ "Р")
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.12.2003
зі справи № 7/21 (П 7/4313)
за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в
інтересах держави
в особі Міністерства аграрної політики України
та
державного підприємства Ганнопільського спиртового заводу, с.
Ганнопіль Славутського району Хмельницької області (далі - ДП
"ГС")
до ЗАТ "КБ "Р"
про визнання недійсним договору застави від 03.10.2001.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора: не з'явились,
позивача: не з'явились,
відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
13.10.2003 позовну заяву першого заступника прокурора Хмельницької
області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства
аграрної політики та ДП "ГС" повернуто без розгляду на підставі
пунктів 1 та 3 частини першої статті 63 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК). Ухвалу
суду першої інстанції мотивовано відсутністю у позовній заяві
посилань на обставини, що визначають які саме функції Міністерство
аграрної політики України уповноважене державою здійснювати у
спірних відносинах, що існують між сторонами спору. Крім того,
мотивом ухвали зазначено те, що ДП "ГС" не є органом державної
влади чи органом місцевого самоврядування.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 ухвалу суду першої інстанції від 13.10.03 зі справи
скасовано; справу направлено для розгляду до господарського суду
Дніпропетровської області. Постанову апеляційної інстанції
мотивовано тим, що ДП "ГС" є об'єктом державної власності, який не
підлягає приватизації і відповідно до вимог частини шостої статті
4 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
не може бути предметом
застави.
ЗАТ "КБ "Р" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 05.01.2004, в якій просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.12.2003, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області
від 13.10.2003 зі справи залишити без змін. Мотивом касаційної
скарги зазначено те, що на порушення пункту 1 частини першої
статті 63 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної інстанції припустився
помилки у визначені прокурором позивача, тобто органу, на який
державою покладено обов'язок у здійсненні функцій, пов'язаних із
захистом інтересів держави. На думку скаржника, позовна заява
Прокурора подана в інтересах ДП "ГС", а не держави.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги. Представники прокуратури, Міністерства аграрної
політики України та ДП "ГС" у судове засідання не з'явились.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями у
розгляді справи норм процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про правильність
застосування частини третьої статті 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
визначення прокурором органу, який здійснює функції, пов'язані із
захистом інтересів держави.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на прокуратуру України покладається представництво
інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом.
Згідно зі статтею 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує
справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в
інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому
полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність
їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення
Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 про
представництво прокуратурою України інтересів держави в
арбітражному суді положення абзацу четвертого частини першої
статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті
пункту 2 статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
треба
розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до
арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в
інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності, а згідно з пунктом 2 цієї ж
частини рішення Конституційного Суду під поняттям "орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної
влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано
повноваження органу виконавчої влади.
Верховним Судом України з посиланням на зазначене рішення
Конституційного Суду України викладено аналогічну позицію у
мотивувальних частинах його постанов від 21.01.2002 зі справи
№ 03-1/1-3/8- 59/3 та від 25.03.2002 зі справи № 17/6.
У позовній заяві Прокурором позивачами визначено Міністерство
аграрної політики України та ДП "ГС", а відповідачем - ЗАТ "КБ
"Р".
Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) підприємство - самостійний суб'єкт
господарювання, створений компетентним органом державної влади або
органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для
задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного
здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої
господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та
іншими законами. А відповідно до частини 1 статті 63 ГК державне
підприємство діє на основі державної власності. Отже ДП "ГС" не є
органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Предметом позову Прокурора є вимога про визнання недійсним
договору застави, укладеного між ДП "ГС" та ЗАТ "КБ "Р", а
підставою позову зазначено те, що ДП "ГС" є об'єктом державної
власності, який не підлягає приватизації і відповідно до вимог
частини шостої статті 4 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
не може бути предметом застави.
Прокурором, який звертався з позовом в інтересах держави з таким
предметом і з такої підстави, неправильно визначено у позовній
заяві склад сторін цього спору. За змістом викладених позицій
Конституційного Суду України та Верховного Суду України у позовних
заявах прокурора, поданих в інтересах держави, не можуть бути
зазначені позивачами будь-які підприємства чи організації, навіть
якщо одним з кількох позивачів визначено орган державної влади.
Отже у позовній заяві Прокурора ДП "ГС" помилково визначено одним
з позивачів за вимогами про захист інтересів держави. Єдиним
позивачем за вимогою про визнання недійсним договору, що порушує
інтереси держави, може бути лише орган державної влади, у даному
випадку - Міністерство аграрної політики України, а відповідачами
- сторони оспорюваного договору, тобто ДП "ГС" та ЗАТ "КБ "Р".
У пункті 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
зазначено таке:
"Якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути
позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними,
господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної
заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже,
крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших
органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство,
установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси
порушує ця угода.
Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в
інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним,
зазначає у ній позивачем державний орган або установу,
організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у
спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є
предметом цього договору, і визначає відповідачами, як правило,
обох контрагентів за договором. Виняток можуть становити випадки,
коли одним з контрагентів є названий орган (установа,
організація); у такому разі відповідачем визначається другий
контрагент".
У пункті 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України
від 22.05.2002 № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у
розгляді справ, підвідомчих господарським судам" ( v_570600-02 ) (v_570600-02)
зазначено також:
"Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення
прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо
здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із
захистом інтересів держави.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником)
позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати
відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на
підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без
розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом
прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено
позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов
підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини
першої статті 81 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
".
Отже судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву
Прокурора на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не враховано
дійсний зміст приписів пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статей 2 і 29 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також офіційне
тлумачення Конституційним Судом України положень статті 2
Арбітражного процесуального кодексу України у справі № 1-1/99 від
08.04.1999 про представництво прокуратурою України інтересів
держави в арбітражному суді. Тому постанова суду апеляційної
інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Комерційний
банк "Р" у справі № 7/21(П7/4313) задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.12.2003 з цієї справи скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
13.10.2003 зі справи № 7/21(П7/4313) залишити без змін.