ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2-21/8602-03
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у відкритому Сімферопольського виробничого
судовому засіданні підприємства водопровідно-
касаційну скаргу каналізаційного господарства,
м. Сімферополь
на постанову від 06.10.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-21/8602-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Сімферопольського виробничого
підприємства водопровідно -
каналізаційного господарства,
м. Сімферополь
до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового
підприємства Перовської сільської ради, с. К
Державного комунального
підприємства “ПЖ”, с. Перово
3-я особа Перовська сільська рада, с. Перово
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.-
16.07.2003 позов Сімферопольського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства до Каштанівського
комунального госпрозрахункового підприємства Перовської
сільської Ради, Державного комунального підприємства
“Петровський жилсервіс” про стягнення 124556,43 грн. задоволено
частково, в сумі 83867,44 грн.
Задовольняючи позов суд послався на те, що рішення сторін щодо
передачі витрат з водокористування, що виникли станом на
01.04.2001 зафіксовано в протоколі спільної наради від
03.04.2001.
Зазначений протокол має силу угоди про перевід боргу, не
суперечить ст.ст. 42, 46, 202 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
З врахуванням строку позовної давності суд визнав, що стягненню
підлягають витрати за період з.05.2000 по березень 2001 рр. в
сумі 83867,44 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.10.2003 рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову апеляційна інстанція зазначила,
що в період з 01.10.99 по 01.04.2001 позивач відпускав воду ні
першому і другому відповідачу, а населенню села К. Відповідних
угод на поставку води з відповідачами станом на 01.10.1999 не
існувало.
Згідно статті 201 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
предметом переводу боргу можуть бути лише зобов’язання боржника,
що виникають між ним та кредитором.
Оскільки між позивачем та відповідачем не існувало договірних
відносин, то і підстави для переводу боргу відсутні.
Оскаржуючи ухвалені у справі рішення Сімферопольське виробниче
підприємство водопровідно-каналізаційного господарства просить
їх скасувати, позовні вимоги задовольнити, мотивуючи це тим, що
на перевід боргу отримана згода кредитора, боржника та нового
боржника згідно до ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Протокол
наради від 03.04.2001 є угодою між сторонами про перевід боргу.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Перовської сільської Ради Сімферопольського району
Автономної Республіки Крим від 03.09.1999 державне комунальне
пўдприємство “Перовський жилсервіс” реорганізовано шляхом
створення двох житлово-комунальних підприємств. Одне
підприємство мало бути створено на базі житлового фонду та
іншого майна ВАТ “П”, інше – в селах: К, Партизанське,
Константинівка.
З протоколу наради від 03.04.2001 (а.с.8) вбачається, що на базі
зазначених сіл створено Каштанівське житлово-комунальне
господарство.
Відповідно до пункту 6 статті 34 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, у разі поділу підприємства
до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу,
переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах
майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів
про те, що до новоствореного підприємства “К” передано борг в
сумі 124556,43 грн.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги посиланням на протокол наради
від 03.04.2001 з питання укладання договорів з державними
комунальними підприємствами “ПЖ” та Каштановський ЖКГ, на якій
було вирішено, що сума витрат в розмірі 140642,37 передається
від ДКП “Перовський жилсервіс” Каштанівському ЖКГ.
Протокол цієї наради позивач вважає угодою про перевід боргу і
на цій підставі заявив позов.
Між тим, перевід боргу – це цивільно правова угода, яка укладена
між кредитором і боржником і на яку безумовно потрібна згода
нового боржника. Така угода може бути укладена, відповідно до
ст. 164 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1964
року з подальшими змінами) за наявності однієї з умов, а саме:
якщо це передбачено безпосередньо законом, або зобов’язання
виникло з договору.
У даному випадку позивач не мав договірних відносин ні з першим
ні з другим відповідачем, а тому для укладання угоди про перевід
боргу не було підстав.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
такою, що відповідає обставинам справи та грунтується на чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 у справі № 2-21/8602-03 – без змін.