ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2004 Справа N 2-14/1790-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
розглянувши підприємства “Інформаційно-комерційний центр “В”
касаційну
скаргу
на постанову від 21.07.2003
Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі № 2-14/1790-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності К-за Ю.В.
до підприємства “Інформаційно-комерційний центр “В”
про стягнення 14140,34 грн.
за зустрічним підприємства “Інформаційно-комерційний центр “В”
позовом
до суб’єкта підприємницької діяльності К-за Ю.В.
про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 3092,12 грн.
за участю представників сторін:
позивача не з’явився
відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АРК від 22.05.2003 позов суб’єкта
підприємницької діяльності – фізичної особи К-за Юлії Віталіївни
до підприємства “Інформаційно-Комерційний центр “В” про
стягнення 14140,34 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача заборгованість – 2827,62 грн., 41,46 грн.
пені, 29,10 грн. держмита, 24,90 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу і 73,86 грн. за юридичні
послуги. В решті позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. В частині позовних вимог
про розірвання договору провадження по справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2003 рішення господарського суду змінено, посилаючись
на порушення судом норм матеріального права та не з’ясування
обставин.
Позовні вимоги Приватного підприємця К-за Ю.В. задоволено.
Стягнуто з Підприємства Інформаційно-комерційний центр “В” на
користь суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи К-за
Ю.В. – 13166,63 грн. боргу, 588,71 грн. пені, судових витрат
–350 грн., 35 грн. за оформлення нотаріальної довіреності.
В задоволенні зустрічного позову підприємства Інформаційно-
комерційний центр “В” відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду підприємство
Інформаційно-комерційний центр “В” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити
без змін.
Зокрема, відповідач (позивач по зустрічному позову) підприємство
Інформаційно-комерційний центр “В” наголошує на тому, що надані
позивачем сертифікати якості не відповідають фактично
відвантаженій ним продукції. Крім того, що в сертифікатах якості
є відомості, що контроль відповідності сертифіцірованої
продукції вимогам нормативних документів на дату випуску із
виробництва не проводився, обстеження і атестація виробництва,
сертифікація якості не проводилась. Факт неякісності соку
яблучного в 3-х літрових банках в кількості 2000 шт.
підтверджено актом від 08.01.2003 та висновком експерта за № Е-
16 від 11.02.2002 Торгово-промислової палати Криму, згідно яких
продукція не відповідає вимогам ГОСТ 16366-78, ГОСТ 13799-81 і є
небезпечною для здоров’я.
Надане позивачем посвідчення якості за № 9 від 17.01.2002 на сік
яблучний в кількості 2504 шт. немає відношення до спірного
відвантаження продукції, оскільки по накладній передано сік
яблучний в однолітрових банках. Порча соку сталася в період його
зберігання в зв’язку з неналежною закупоркою і згідно п. 9
Інструкції, акти про скриті недоліки складаються в межах
гарантійного строку.
Також відповідач наголошує на тому, що апеляційним господарським
судом необґрунтовано, без посилання на будь-які нормативні акти
стягнуто 35 грн. за оформлення нотаріальної довіреності та 350
грн. за юридичні послуги. Суд також відмовляючи в задоволенні
зустрічного позову не посилався на будь-яку норму матеріального
права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з
наступного.
Як встановив апеляційний господарський суд згідно договору
№ 5/04-07 від 05.07.2002 позивач по накладній № 04-07 від
04.07.2002 поставив відповідачу консервовану продукцію – сік
яблучний натуральний в однолітрових банках в кількості 2754 шт.,
сік яблучний з м’якоттю 3-х літрових банках в кількості – 2000
шт., сік яблучний з м’якоттю однолітрових банках – 630 шт. і
компот черешневий 0,65 літрових банках в кількості – 504 шт.,
всього на суму 13166,63 грн.
Товар отримано представником відповідача В-им В.М. на підставі
довіреності. Відповідач згідно п. 4.2 договору купівлі-продажу
№ 5/04-07 зобов’язаний оплатити отриману консервовану продукцію
на суму 13166,63 грн. не пізніше 30.06.2002 року, однак оплату
продукції не здійснив.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.05.2003 позов суб’єкта підприємницької діяльності К-за Ю.В.
задоволено частково, стягнуто з підприємства Інформаційно-
комерційний центр “В” 2827 грн. заборгованості, в решті позову
відмовлено.
Скасовуючи вказане рішення господарського суду Севастопольський
апеляційний господарський суд зазначив, що висновок ТПП Крима
немає доказової сили, а прийомка продукції по якості проведена з
порушенням вимог Інструкції (П-7, затверджена постановою
Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966).
Між тим, погодитись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду неможливо, оскільки апеляційний суд
скасовуючи рішення господарського суду не спростував його
висновки та доводи підприємства Інформаційно-комерційний центр
“В” щодо наданих позивачем посвідчень та сертифікатів якості,
якіё на його думку, не відповідають фактично відвантаженій
продукції, та що фактично продукція відпущена без зазначення
дати виготовлення та строку її придатності без сертифіката її
відповідності за якістю.
Не навів мотивів апеляційний суд чому він не взяв до уваги акт
представника органу сертифікації від 08.01.2003 та висновок
торгово-промислової палати Криму про неякісність поставленої
продукції. Також, як зазначив відповідач, з нього необґрунтовано
стягнуто 35 грн. за оформлення нотаріальної довіреності та 350
грн. юридичних послуг, оскільки суд зробив це безпідставно та не
посилаючись на будь-який нормативний акт. Не мотивував суд чому
вўн відхилив зустрічний позов та не послався на будь-які норми
закону.
В протоколі судового засідання (а.с. 177) від 21.07.2003
зазначено, що розглядалась лише справа за позовом К-зи Ю.В. до
ІКЦ “В”. Справа за зустрічним позовом, як вбачається з
протоколу, в цей день не розглядалась. Отже постанова
апеляційного суду неправосудна і з цих підстав.
Господарський суд і апеляційний господарський суд не дали оцінки
експертному висновку. З висновку експерта № Е-16 (а.с. 93-96)
вбачається, що підставою для її проведення була заявка від
07.02.2003, якої у справі немає. Експерт І.В. К-ок про
відповідальність за недостовірний (завідомо недійсний) висновок
не був попереджений судом. З рахунку від 07.02.2003 за проведену
експертизу можна встановити, що заявки на її проведення від ІКЦ
“В” не надходило (а.с.80-81).
Матеріали справи свідчать про поверхневий розгляд справи та
порушення судами вимог статей 32-34, 43, 84, 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд не з’ясував фактичні обставини
справи, а тому ухвалив помилкову постанову.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 34, 43, 84, 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9,
ч. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Інформаційно-комерційного центру “В”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.05.03 і постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.07.03 по справі № 2-14/1790-2003
скасувати, а справу передати до господарського суду Автономної
Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суду.