ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 90/19-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Таращанської міської ради
на постанову від 04.11.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 90/19-03 господарського суду Київської
області
за позовом Таращанської районної державної адміністрації
Київської області
до Таращанської міської ради
про визнання недійсним рішення сесії Таращанської міської ради
У справі взяли участь представники
позивача: Войцеховський П. В., довір. від 19.02.03
відповідача: Шостак Ю.В.. довір. від 20.02.04
В судовому засіданні від 24.02.03 оголошувалася перерва до
09.03.04.
Рішенням сесії Таращанської міської ради від 13.02.03
№ 168-8-ХХІV “Про міський бюджет на 2003 рік” затверджено обсяги
міжбюджетних трансфертів – коштів, що передаються до районного
бюджету в сумі 24,6 грн.
Вважаючи вказане рішення Таращанської міської ради таким, що
порушує вимоги щодо формування бюджету, Таращанські районна
державна адміністрація, посилаючись на ст. 101 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, 12.03.03 звернулася до
господарського суду Київської області з позовною заявою про
визнання зазначеного рішення Таращанської міської ради
недійсним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.03 у
справі № 90/19-03 провадження у справі було припинено на
підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(суддя О.
Агрикова).
Позивач, не погоджуючись з даною ухвалою, звернувся до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просив зазначену ухвалу скасувати як таку, що
прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.03
у справі № 90/19-03 провадження у справі було зупинено до
винесення рішення по справі № 2-2408/03.
Окрім цього, Таращанська районна державна адміністрація
Київської області звернулася до Печерського районного суду
м. Києва з позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.05.03 у
справі № 2-2408/03 за позовом Таращанської міської ради до
Управління державного казначейства у Київської області,
Таращанської райдержадміністрації, Таращанської районної ради
про визнання недійсними нормативних актів позов було задоволено
частково. Визнано недійсним рішення сесії Таращанської районної
ради від 24.01.03 № 65-06-ХХІV “Про районний бюджет
Таращанського району на 2003 р.” в частині затвердження суми в
розмірі 323,9 тис. грн..
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.08.03 у справі
№ 2-2408/03 апеляційну скаргу Таращанської районної ради було
задоволено, а рішення Печерського районного суду м. Києва від
26.05.03 у справі № 2-2408/03 скасовано, оскільки апеляційний
суд м. Києва дійшов висновку про те. Що даний спір непідсудний
суду загальної юрисдикції і повинен розглядатися господарським
судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.03
у справі № 90/19-03 провадження було поновлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.11.03 ухвалу господарського суду Київської області від
25.04.03 у справі № 90/19-03 було скасовано на підставі того, що
оскільки у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість
спорів визначена нечітко, слід виходити із суб’єктного складу
учасників спору. При винесенні постанови, суд керувався ст. 1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 24 ЦПК України (судді: С.Бондар -
головуючий, Б.Отрюх, В.Корсак).
Таращанські міська рада не погоджуючись з винесеною постановою,
звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати, ухвалу
господарського суду Київської області залишити без змін,
посилаючись на те, що справа про визнання недійсними нормативних
актів буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли
суб’єктний склад учасників відповідає ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини, які породжують, змінюють або
припиняють оспорюваний акт, носять господарський характер.
Відповідно до положень ст. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до бюджетних
відносин цей кодекс не застосовується, а тому суд апеляційної
інстанції при розгляді даного спору повинен був керуватися
нормами Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, що в
даному випадку мають місце відносини не господарського
характеру, а відносини, що виникають у процесі складання,
розгляду, затвердження бюджетів.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши присутніх
в засіданні представників сторін, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Статтею 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначено, що підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта
підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена
нечітко: суду чи господарському суду, або сказано про вирішення
спору в судовому порядку, господарському суду при вирішенні
питання щодо підвідомчості спору слід виходити із суб’єктного
складу учасників спору та характеру правовідносин, що визначені
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Пунктом 1 ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладаннў, зміні, розірванні і виконані господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсних
актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Згідно вимог п. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій”
( 3018-14 ) (3018-14)
господарські суди розглядають справи, що виникають з
господарських правовідносин.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду,
затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх
виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету
України та місцевих бюджетів(ст. 1 Бюджетного кодексу) України)
не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується
також і Цивільний Кодекс УРСР (ч. 3 ст. 2 цього Кодексу). Отже
заяви у спорах, пов’язаних з названими відносинами, не
підлягають розгляду в господарських судах України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції помилково дійшов
висновку про підвідомчість даного спору господарському суду.
На підставі викладеного, прийнята у справі постанова
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Таращанської міської ради задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.11.03 у справі № 90/19-03 господарського суду Київської
області скасувати, ухвалу господарського суду Київської області
від 25.04.03 залишити в силі.