ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N25/411
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого В. Овечкіна
суддів: Є. Чернова
В Цвігун
за участю представників:
позивача – не з’явився
відповідача – Радченко І.В.
3-ї особи – Кіян О.В.
розглянув касаційну скаргу Колективного підприємства
“Будівельник”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/411
за позовом Колективного підприємства
“Будівельник”
до Державної митної служби України
третя особа – Миколаївська митниця
про зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва № 25/411 від 04.07.2003
позовні вимоги задоволені, Держмитслужба України зобов’язана
надати розпорядження Миколаївській митниці про продовження
терміну зберігання сірки на митному ліцензійному складі до
15.12.2003.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.10.2003 (судді Д. Кривда, В. Рябуха, Л. Гольцова) рішення
суду першої інстанції у цій справі скасовано, у позові
відмовлено, так як на Державну митну службу України покладено
лише організацію та контроль за діяльністю митних органів, права
щодо зобов’язання митниці продовжити терміни зберігання товару
на митному складі Державна митна служба України немає.
Колективне підприємство “Будівельник” просить постанову
апеляційного господарського суду та рішення суду по цій справі
скасувати, так як судом невірно застосовані ст. 2 Митного
кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, п.п. 4.7 Положення про державну митну
службу України ( 1145/96 ) (1145/96)
, строк перебування товару на митному
ліцензійному складі не є присічним.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ряду договорів, укладених АТ “Возко” та
колективним підприємством “Будівельник”, позивач зобов’язався
поставити на ліцензійний склад товари та здійснювати щомісячну
плату за зберігання товару.
АТ “Возко” в свою чергу зобов’язалося прийняти товар від
позивача та відпускати цей товар, КП “Будівельник” після
отримання від позивача коштів за зберігання товару. У кожному
конкретному договорі, який за своєю цивільно-правовою природою є
договором схову (ст. ст. 314-424 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до Положення про порядок відкриття та діяльності
митних ліцензійних складів, яке затверджено наказом ДМК № 170
від 03.09.1992 статус митного складу визначається при видачі
власнику складу ліцензії на право відкриття митного складу,
власник митного складу за своїм бажанням не може змінити статус
митного складу, товари, які знаходяться на митному складі
перебувають під митним контролем.
На митний орган, в зоні якого знаходиться склад, покладено
перевірка діяльності митного складу, в тому числі
інвентаризація, ведення документації, тощо.
Враховуючи господарсько-розрахункові підстави перебування товару
на митному складі з однієї сторони та організаційно-дозвільні
підстави діяльності складу з іншої, апеляційна інстанція
обгрунтовано дійшла до висновку щодо неправомірності
зобов’язання Державної митної служби України продовжити термін
знаходження товару на митному ліцензійному складі. Що стосується
арешту спірного майна, то позивач не позбавлений права вимагати
відшкодування збитків з винних осіб у загальному порядку.
При таких обставинах постанова апеляційного господарського суду
прийнята у відповідності з нормами цивільного та митного права.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.10.2003 у справі № 25/411 залишити без зміни, а касаційну
скаргу без задоволення.