ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2004                                       Справа N 12/315

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді  Плахотнюк С.О. (доповідач),

суддів:            Панченко Н.П. ,

                   Плюшка І.А.,

розглянувши        товариства з обмеженою відповідальність

касаційну скаргу   виробничо-торгівельного комплексу (далі –

                   ТОВ ВТК) “Полтаваагропром”

на рішення         від 17.11.2003 господарського суду

                   Полтавської області

у справі           № 12/315

за позовом         ТОВ “Дніпро-Інвест”

до                 ТОВ ВТК “Полтаваагропром”

про   стягнення 41109,89 грн.,

за участю представників:

позивача           Нечитайло О.В., Воробйова А.І.,

відповідачів:      не з’явився (належним чином повідомлений),

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Сергєєва

Л.А.)  від  17.11.2003  у  справі № 12/315  позовні  вимоги  ТОВ

“Дніпро-Інвест” задоволені частково: з ТОВ ВТК “Полтаваагропром”

на  користь  позивача стягнуто 31347,94 грн.  заборгованості  та

штрафу за несвоєчасну оплату продукції, а також судові витрати.

Не  погоджуючись  з  рішенням  господарського  суду  Полтавської

області   від   17.11.2003  ТОВ  ВТК  “Полтаваагропром”   подало

касаційну скаргу, у якій просить зазначене рішення скасувати  як

таке,    що    прийняте   з   порушенням   норм    матеріального

(ст.ст. 205,235 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ) та процесуального  права,

а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Заслухавши   доповідача,   пояснення   представників   позивача,

перевіривши правильність застосування господарським  судом  норм

матеріального  та  процесуального права, колегія  суддів  Вищого

господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Господарським  судом  встановлено, що 23.07.2003  відповідно  до

укладеного  між  сторонами договору купівлі-продажу  №  163  від

08.11.2002  позивач  відпустив,  а  відповідач  отримав   партію

продукції  на загальну суму 32566,40 грн. Повну оплату продукції

відповідач не провів, і за ним утворилась заборгованість в  сумі

8080,42 грн. Умовами договору передбачена відстрочка платежу  15

банківських   днів.  Судом  також  встановлено,  що   відповідач

порушував  терміни проведення розрахунків і за  раніше  отриману

продукцію, за що згідно п. 2.8 договору № 163 від 08.11.2002 він

повинен  сплатити штраф в розмірі 20% від вартості  поставленого

товару, що становить 23267,52 грн.

Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов’язання повинні

виконуватись належним чином і в строки, обумовлені договором або

законом.

У  випадку  продажу  речі  неналежної якості  ст.  234  ЦК  УРСР

( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  який  діяв  до 01.01.2004,  передбачалось  право

покупця  вимагати  або  заміни речі річчю належної  якості,  або

відповідного   зменшення  купівельної  ціни,  або   безоплатного

усунення  недоліків  речі  продавцем  чи  відшкодування   витрат

покупця   на   їх   виправлення,  або  розірвання   договору   з

відшкодуванням покупцеві збитків, або заміни товару на  інший  з

перерахуванням купівельної ціни.

Статтею  678  ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         передбачено,  що  продавець,

якому переданий товар неналежної якості, має право вимагати  від

продавця   за   своїм  вибором  пропорційного  зменшення   ціни,

безоплатного усунення недоліків товару, відшкодування витрат  на

усунення   недоліків,  відмовитись  від  договору   і   вимагати

повернення  сплаченої  за товар грошової суми,  вимагати  заміни

товару.

Враховуючи  викладене Вищий господарський суд України  у  складі

колегўї  суддів  вважає рішення господарського суду  Полтавської

області правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Відхилення   судом   доводів  ТОВ  ВТК  “Полтаваагропром”   щодо

неналежної якості товару, як таких, що не підтверджені належними

доказами,   не   може  вважатися  порушенням  прав  відповідача,

оскільки це питання не є предметом даного спору і не впливає  на

його  вирішення, а відповідач не позбавлений можливості  захисту

свого права, в тому числі і в судовому порядку.

Незастосування господарським судом ст. 205 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        

також   не   є  порушення  норм  матеріального  права,  оскільки

передбачене названою статтею зменшення неустойки (штрафу,  пені)

не  є  обов’язком суду, а є правом суду, яке використовується  у

виняткових випадках.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну    скаргу   ТОВ   виробничо-торгівельного    комплексу

“Полтаваагропром” на рішення від 17.11.2003 господарського  суду

Полтавської області у справі № 12/315 залишити без задоволення.

Рішення від 17.11.2003 господарського суду Полтавської області у

справі № 12/315 залишити без змін.