ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 10/561
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від23.02.04), Б.Б.Б.
(дов. від 15.01.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "XXX"
на постанову від 11 грудня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 10/561
за позовом Дочірнього підприємства "XXX"
до Дочірньої компанії "YYY" Національної акціонерної
компанії "SSS"
про стягнення 861 287 грн. 62 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15 жовтня 2003 року господарського суду м. Києва
(суддя О.Дудун) позов задоволено з стягненням суми боргу у розмірі
860 716 грн. та суми винагороди - 571 грн. 10 коп. з мотивів
неповного виконання доручення і безпідставного перерахування
коштів на рахунок відповідача.
Постановою від 11 грудня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду рішення у справі було скасовано із
задоволенням позову в частині стягнення суми винагороди - 571 грн.
10 коп. і змінено в части розподілу судових витрат; в іншій
частині в позові відмовлено з мотивів виконання позивачем
доручення.
Дочірнє підприємство "XXX" наполягає на касаційному перегляді
зазначеної постанови з огляду на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм зобов'язального
права і статей 93, 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та просить її скасувати, а рішення у справі
залишити в силі.
Дочірня компанія "YYY" Національної акціонерної компанії "SSS"
вважає доводи касаційної скарги безпідставними і в її задоволенні
просить відмовити.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин
справи та їх правову оцінку, колегія суддів знаходить за необхідне
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "XXX" задовольнити з
таких підстав.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами, 23
травня 2002 року сторони уклали договір доручення, відповідно до
умов якого відповідач, зокрема, доручив позивачу вчинити від імені
довірителя певні юридичні дії - стягнути дебіторську
заборгованість з підприємств-боржників на підставі додаткових
угод: за цими угодами від 28 травня 2002 року №№ 2, 3, 4, 6 та від
22 квітня 2003 року №№ 9 і 10 повіреному доручалося стягнути з
певних підприємств борг у розмірі 9 071 716 грн. 52 коп.
Контрагенти також встановили розмір плати повіреному за виконання
доручення у розмірі 0,01% від обсягу погашеної заборгованості.
Місцевий господарський суд встановив, що на виконання зазначеного
доручення позивач в рахунок майбутніх грошових надходжень від
підприємств-боржників перерахував відповідачу 6 571 716 грн., але
в подальшому - під час виконання доручення - такого рівня
стягнення не досягнув і всього ним було стягнуто дебіторської
заборгованості на суму 5 711 000 грн.
За таких обставин, з урахуванням дії в часі договору доручення і
додаткових угод до нього, місцевий господарський суд дійшов
висновку про безпідставне отримання відповідачем коштів, а отже і
про задоволення позову в частині суми переплати.
Здійснюючи перегляд судового рішення, Київський апеляційний
господарський суд, на підставі листа позивача від 10 червня 2002
року, яким повірений інформував довірителя про виконання доручення
на суму 6 571 716 грн. 52 коп. і Звіту про хід виконання договору,
дійшов висновку про відмову в позові.
Колегія суддів такий висновок вважає помилковим, оскільки
господарський суд апеляційної інстанції дійшов його без всебічного
з'ясування дійсних правовідносин сторін.
Оцінюючи подані додаткові докази як звіт повіреного про виконання
доручення, господарський суд апеляційної інстанції не врахував, що
метою договору доручення є набуття, зміна і припинення для
довірителя прав та виконання обов'язків, а дії повіреного щодо
третіх осіб, здійснені в межах повноважень, визначених договором,
створюють або припиняють права та обов'язки безпосередньо для
довірителя.
Предметом укладеного між сторонами договору доручення є погашення
на користь Дочірньої компанії "YYY" Національної акціонерної
компанії "SSS" кредиторської заборгованості
підприємствами-боржниками В даному випадку з сплатою повіреним
власних коштів не припинилися цивільні права і обов'язки між
довірителем і його боржниками.
Крім того, зазначені дії повіреного не можна визнавати відступом
від вказівок поручителя в розумінні частини другої статті 388
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вони не
зумовлювалися обставинами і не зобов'язували довірителя перед
третіми особами.
Також господарським судом апеляційної інстанції не було враховано,
що в порушення вимог статті 390 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та 2.1.2 договору доручення довірителеві були передані
кошти, які не були одержані в зв'язку з виконанням доручення.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає правильним висновок
місцевого господарського суду щодо безпідставності одержання
коштів Дочірньою компанією "YYY" Національної акціонерної компанії
"SSS", а юридичну оцінку апеляційного господарського суду такою,
що не відповідає фактичним обставинам справи та чинному
законодавству, а тому оскаржена постанова в силу вимог статті
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "XXX" задовольнити.
Постанову від 11 грудня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду скасувати, а рішення від 15 жовтня 2003 року
господарського суду м. Києва у справі № 10/561 залишити в силі.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя I. Васищак
Суддя В. Палій