ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 6/507
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерної
енергопостачальної компанії “К”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2003
у справі № 6/507
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія “К”
до Комунальне підприємство “Г”
третя особа: Комунальне підприємство “Управління житлового
господарства Оболонського району м. Києва”
про стягнення 8 464 836,23 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2003 в позові
Акціонерній енергопостачальній компанії “К” до Комунального
підприємства “Г” за участю третьої особи - Комунального
підприємства “Управління житлового господарства Оболонського
району м. Києва” про стягнення заборгованості в сумі 8 464
836,23 грн. відмовлено. Стягнуто з позивача на користь
відповідача 25 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 рішення від 16.10.2003 у справі № 6/507 залишено без
змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Акціонерна енергопостачальна компанія “К” з рішенням та по
становою не згодна та просить їх скасувати, а справу направити
на новий розгляд. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник
посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при
прийнятті оскаржуваних судових актів були порушені норми чинного
законодавства, а саме: ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 19, ст. 55, п. 1
ч. З ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 2 ст. 1,
ст. 2, п. З ст. З, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”
( 3018-14 ) (3018-14)
та ст. 1, ст. 4, 47, ст. 34, ст. 43, ст. 58, ст. 82,
ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне:
Акціонерна енергопостачальна компанія “К” (далі по тексту
-позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства “Г”
(далі по тексту - відповідач) про стягнення збитків в розмірі 8
464 836, 23 грн. та зобов'язання вчинення дій.
Відповідно до Розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 20.06.2002 № 1245 “Про встановлення тарифів на
виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для
населення”, підприємства та організації, які проводять
розрахунки за послуги з водо- теплопостачання з населенням
( ra1245017-02 ) (ra1245017-02)
, проводять їх відповідно до Правил надання
населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
30.12.1997 № 1497 ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
.
Вищезазначеними Правилами встановлено, що безпосередніми
надавачами комунальних послуг споживачам є
житлово-експлуатаційні підприємства, а підприємства, що
виробляють послуги з теплопостачання є лише виробниками послуг.
Крім того, згідно з розділом “Порядок оплати послуг” споживач
сплачує послуги на користь житлово-експлуатаційних організацій.
Відповідач та Комунальне підприємство “Управління житлового
господарства Оболонського району м. Києва” уклали договір від
01.10.2001 пунктом 1.1 вищезазначеного договору передбачено, що
Комунальне підприємство “Управління житлового господарства
Оболонського району м. Києва” доручає відповідачу, а останній
приймає на себе виконання робіт по розщепленнюта перерахуванню
комунальних платежів від населення, які поступили на транзитний
рахунок відповідача, на розрахункові рахунки підприємств -
постачальників комунальних послуг.
Відповідно до умов зазначеного договору, комунальні платежі від
населення на користь КП “Управління житлового господарства
Оболонського району м. Києва” надходять на транзитний рахунок
відповідача, які останнім розщеплюються на окремі платежі та
спрямовуються на рахунки підприємств - постачальників
комунальних послуг які надало КП “Управління житлового
господарства Оболонського району м. Києва” згідно листа від
18.06.2003, що міститься в матеріалах справи.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
27.01.1997 № 80 затверджено Тимчасове положення про порядок
розрахунків за житлово-комунальні послуги (на період проведення
експерименту) та створено загальноміський центр збору первинних
платіжних документів по сплаті платежів за житлово-комунальні
послуги, які надходять від населення через банки, які
забезпечують прийом платежів.
Пунктом 2.1 зазначеного Розпорядження рекомендовано включити в
угоди з установами банків додаткові умови про щоденну доставку
банками інформації разом з повідомленнями про сплату населенням
платежів за житлово- комунальні послуги в Г для подальшої їх
обробки.
Пунктами 2, 3 цього положення передбачено, що платежі населення
за житлово-комунальні послуги акумулюються на транзитному
рахунку і не можуть бути використані власниками рахунків на інші
цілі, крім розрахунків з підприємствами постачальниками
житлово-комунальних послуг.
Зокрема пунктом 4 положення на власників транзитних рахунків
покладено обов'язок щоденно виконувати розщеплення платежів
населення та перерахування протягом 2-х діб розподілених сум
постачальникам послуг за житлові послуги, гарячу воду, опалення,
електроенергію, природний газ, воду, каналізацію, телефон та
інше.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що вимоги до
відповідача щодо сплати спірної суми є неправомірними та не
ґрунтуються на діючому законодавстві, а отже рішення та
постанова судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать
діючому законодавству, у зв’язку з чим підстав для їх скасування
відсутні.
Стосовно понесених витрат за оплату послуг адвоката, суд
зазначає, що перша та апеляційні інстанції вірно застосували
норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки матеріали справи містять всі необхідні
документи, які підтверджують понесені відповідачем витрати, а
затрати є співрозмірними у порівнянні з сумою позову.
Оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень розміру
витрат, які підлягають за сплату послуг адвоката, суд на
підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, встановив, що затрати є співрозмірними у порівнянні
з сумою позову.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від
16.10.2003 та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 08.12.2003 винесені на підставі чинного законодавства,
а тому підстав для їх скасування немає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
п о с т а н о в и в:
1.Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “К”
залишити без задоволення.
2.Постанову київського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
16.10.2003 у справі № 6/507 залишити без змін.