ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 6/492
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ВАТ “В”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на ухвалу від 28.03.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 6/492
господарського суду м. Києва
за позовом АКБ “У” в особі Київської міської
філії
до Фонду державного майна України;
Севастопольського регіонального
відділення ФДМУ;
ВАТ “В”;
ЗАТ “П”
про звернення стягнення на заставлене майно
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 28.03.2003 Київського апеляційного господарського
суду, винесеною на підставі ч. 2 ст. 93 та п. 3 ч. 1 ст. 97
повернуто повторно подану ВАТ “В” апеляційну скаргу з посиланням
на оплату державного мита в національній валюті в розмірі 860
грн. та обумовлену цим відсутність доказів сплати скаржником
держмита в установленому порядку і розмірі, оскільки позовна
заява АКБ “У” містила майнові вимоги в іноземній валюті (в дол.
США), а тому згідно ст. 7 Декрету КМУ “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
відповідач мав сплатити мито в розмірі 160 дол. США.
ВАТ “В” у поданій касаційній скарзі просить ухвалу скасувати,
оскільки вважає, що позивач при поданні позову просив стягнути з
ВАТ “В” суму боргу по кредитному договору з урахуванням
відсотків за користування коштами і пені в гривнях України по
курсу НБУ на день фактичного стягнення за рахунок заставленого
майна, оціненого сторонами в договорі застави на суму 5010100
грн., в зв’язку з чим судовою колегією при винесенні ухвали про
повернення без розгляду апеляційної скарги були порушені п. 2
“г” ст. 3 та ст. 7 Декрету КМУ “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Колегія суддів перевіривши наявні матеріали на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом
10 днів з моменту підписання рішення, оформленого згідно зі
ст. 84 цього кодексу.
Рішення у справі № 6/492 прийнято господарським судом м. Києва
25.11.2002, підписано 17.12.2002 та розіслано сторонам
19.12.2002, що підтверджується відміткою канцелярії суду на
зворотній сторінці рішення (а.с.157). За таких обставин
касаційна інстанція відхиляє посилання апеляційного
господарського суду на подання товариством апеляційної карги
поза межами трьохмісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки рішення від 25.11.2002 було відправлено відповідачу та
отримано ним майже через місяць з дня його прийняття, а повторну
скаргу подано ВАТ “В” 13.03.2003, тобто протягом трьох місяців з
дня підписання рішення.
Водночас висновок апеляційного суду про відсутність належних
доказів сплати держмита у встановленому розмірі і порядку
суперечить фактичним обставинам справи та нормам процесуального
права, оскільки до апеляційної скарги ВАТ “В” від 04.03.2003
№ 28 (а.с. 239-241) було додано платіжне доручення № 41 від
04.03.2003 (а.с.250), яке свідчить про сплату державного мита в
сумі 860 грн., а в позовній заяві АКБ “У” (а.с.2-7) в дійсності
вміщено вимоги про стягнення з ВАТ “В” заборгованості за
кредитним договором в гривнях України по курсу НБУ на день
фактичного стягнення за рахунок заставленого майна, причому
згідно п. 2.6 Договору застави від 11.03.1998 в редакції
додаткової угоди від 30.06.1998 вартість заставленого майна
виражено в національній валюті та становить 5010100 грн. В
зв’язку з цим судом апеляційної інстанції помилково застосовано
до спірних процесуальних правовідносин ч. 2 ст. 7 Декрету КМУ
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
шляхом неправомірного покладання на
скаржника обов’язку сплатити держмито в іноземній валюті при
поданні апеляційної скарги з одних лише мотивів сплати позивачем
при поданні позовної заяви держмита в іноземній валюті.
Отже, 13.03.2003 ВАТ “В” було подано належно оформлену
апеляційну скаргу на рішення від 25.11.2002, до якої було додано
платіжне доручення про сплату держмита у встановленому порядку
та розмірі, а тому подальше її повернення судом апеляційної
інстанції колегія вважає неправомірним.
У зв’язку з наведеним оскаржена ухвала апеляційної інстанції не
відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню,
а справа – передачі до Київського апеляційного господарського
суду для розгляду по суті апеляційної скарги ВАТ “В”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “В” задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
28.03.2003 № 6/492 скасувати та передати справу до цього ж суду
для розгляду по суті апеляційної скарги ВАТ “В”.