ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 4/69-707
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс”
скаргу в особі Тернопільської філії ДП
“Райз-Агросервіс”
на постанову від 03.11.2003 Львівського апеляційного
господарського суду
та рішення від15.04.2003 господарського суду
Тернопільської області
у справі № 4/69-707
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Іпек-Агро”
до дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс”
в особі Тернопільської філії ДП
“Райз-Агросервіс”
третя особа: ТОВ “Промекс”
про визнання недійсним договору поруки,
за участю представників:
- позивача – не з’явився (належним чином повідомлений),
- відповідача – Хоміцького А.М.,
- третьої особи – не з’явився (належним чином повідомлений),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
15.04.2003 (суддя Н.М. Бурда) позов ТОВ “Іпек-Агро” задоволено,
договір поруки № 1/7 від 20.07.2001, укладений між
Агропромисловим приватним підприємством “Іпек-Агро” та
Тернопільською філією ДП “Райз-Агросервіс”, визнано недійсним з
моменту його укладення, з відповідача стягнуто 101,50 грн.
судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 (судова колегія у складі: головуючого судді Давид
Л.Л., суддів Бойко С.М., Кузь В.Л.) вказане рішення залишено без
змін.
Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 03.11.2003 та рішенням господарського
суду Тернопільської області від15.04.2003 у справі № 4/69-707,
дочірнє підприємство “Райз-Агросервіс” в особі Тернопільської
філії ДП “Райз-Агросервіс” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
зазначені постанову та рішення. Скаржник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що апеляційним господарським судом були порушені
норми матеріального (ст. 16 Закону України “Про підприємства”
( 887-12 ) (887-12)
) та процесуального (ст.ст. 43, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) права.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права Вищий господарський суд
України у складі судової колегії дійшов висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов’язань може
забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою
(штрафом, пенею), заставою і поручительством.
Порука є договором, порядок укладення, зміни і розірвання якого
регулюються загальними положеннями про договір, встановленими ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, крім спеціального правила про обов’язкову
письмову форму договору поруки. До договору поруки
застосовуються загальні норми про угоди, якщо відсутні
спеціальні правила.
Відповідно із ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсними визнаються
всі угоди, які не відповідають вимогам законодавства.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову
практику у справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується при порушенні
встановленого порядку здійснення громадянами і організаціями
дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних
прав і обов’язків.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і
вбачається з матеріалів справи:
Відповідно до договорів купівлі-продажу” від 20.06.2001,
20.07.2001 ДП “Райз-Агросервіс” поставило ТОВ “Промекс”
матеріально-технічні ресурси, а остане зобов’язалось оплатити їх
вартість до 30.08.2002 в розмірі 128384,0 грн.
З метою забезпечення зобов’язань ТОВ “Промекс” перед ДП “Райз-
Агросервіс”, Тернопільською філією ДП “Райз-Агроскервіс” та АПП
“Іпек-Агро” укладено договір поруки № 1/7 від 20.07.2001, в
якому поручителем виступав АПП “Іпек-Агро” в особі директора
Комарова М.В., який діяв на підставі Сстатуту підприємства. В
січні 2003 року ТОВ “Іпек-Агро” звернулось до господарського
суду Тернопільської області з позовної заявою про визнання
недійсним договору поруки № 1/7 від 20.07.2001 р., обгрунтовуючи
позов тим, що договір поруки підписано директором Комаровим
м. В. без відповідних повноважень.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі апеляційна інстанція дійшла
вірного висновку, про те, що на час укладення спірного договору
Комаров м. В. вийшов зі складу засновників АПП “Іпек-Агро”, про
що свідчать рішення №№ 2, 3 засновника підприємства від
07.11.2000.
Тому підписання Комаровим м. В. договору поруки № 1/7 від
20.07.2001 було порушенням вимог п. 8.7 Статуту АПП “Іпек-Агро”,
яким передбачено укладання угод за згодою засновника на суму
більш 11.000 грн. або 2000 дол. США; тобто, з перевищенням
наданих йому Статутом повноважень.
За таких обставин Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів вважає, що норми матеріального права - ст.ст. 48,
178, 191, 192 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, процесуального права -
ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами попередніх
інстанцій не порушувались.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” в
особі Тернопільської філії ДП “Райз-Агросервіс” на постанову від
03.11.2003 Львівського апеляційного господарського суду та
рішення від15.04.2003 господарського суду Тернопільської області
у справі № 4/69-707 залишити без задоволення.
Постанову від 03.11.2003 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від15.04.2003 господарського суду Тернопільської
області у справі № 4/69-707 залишити без змін.