ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 Справа N 2/79
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.07.2003
у справі № 2/79
за позовом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
до Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва, м. Київ
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю “С”
про визнання недійсним розпорядження
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.04.2003 року позов
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по
тексту Комісії) до Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва (Комітет) за участю
третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю “С” про
визнання недійсним розпорядження Комітету було задоволено
повністю, з Комітету на користь Комісії було стягнуто витрати по
сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення
господарського суду м. Києва від 30.04.2003 року у справі
№ 2/79 скасовано повністю, а апеляційні скарги товариства з
обмеженою відповідальністю “С” та Державного комітету України з
питань регуляторної політики та підприємництва задоволено та
прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку до
Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва за участю товариства з обмеженою відповідальністю
“С” про визнання недійсним розпорядження відмовлено повністю.
Стягнуто з Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
(м. Київ, вул. Горького, 51) на користь Державного комітету
України з питань регуляторної політики та підприємництва (м.
Київ, вул. Артема, 73) державне мито в розмірі 42,50 грн. та
стягнуто з Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
(м. Київ, вул. Горького, 51) на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “С” (м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10,
код ЄДРПОУ 31573591) державне мито в розмірі 42,50 грн.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку з
постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 не згодна та просить її скасувати, а рішення
господарського суду м. Києва від 30.04.2003 залишити без змін.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що
апеляційним судом були порушені вимоги ст. 21 Закону України
“Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
( 1775-14 ) (1775-14)
.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звернулась
до господарського суду м. Києва із позовом № 151/19 від
28.02.2003 року до Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва, в якому просила визнати
недійсним розпорядження Комітету № 1 від 17.01.2003 року “Про
усунення порушень законодавства у сфері ліцензування” (надалі -
Розпорядження), а також стягнути з відповідача витрати по сплаті
державного мита в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що вказаним
розпорядженням Комісію було зобов'язано скасувати рішення
останнього № 396 від 13.12.2001 року “Про розгляд акта про
правопорушення на ринку цінних паперів від 07.11.2001 року №
585-ДН”.
Скаржник, зазначає, що оскаржуване розпорядження є незаконним,
оскільки згідно зазначеного вище акта за результатами перевірки
діяльності товариства були встановлені з боку останнього
порушення вимог законодавства про ліцензування певних видів
господарської діяльності, у зв'язку з чим на нього вказаним
рішенням Комісії були накладені санкції у вигляді анулювання
товариству ліцензії на право ведення ним реєстрів іменних цінних
паперів та діючим законодавством встановлено імперативне
анулювання ліцензій в випадку наявності правопорушень
законодавства про ліцензування певних видів господарської
діяльності.
Комісія вважає, що оскаржуване у даній справі розпорядження
Комітету повинно бути визнано недійсним згідно Ліцензійних умов
провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів,
затверджених наказом Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва та рішенням Комісії з
цінних паперів та фондового ринку № 49/60 від 14.03.2001 року,
Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку
цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням
Комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2 від 09.01.1997
року, ст.ст. 5, 21 Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2003 року до
участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, яка
не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено
товариство з обмеженою відповідальністю “С”.
Згідно ст. 5 Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
спеціально уповноважений
орган з питань ліцензування здійснює нагляд за додержанням
органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері їх
ліцензування, видає розпорядження про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування”.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державний комітет
України з питань регуляторної політики та підприємництва
( 721/2000 ) (721/2000)
, затвердженого Указом Президента України №
721/2000 від 25.05.2000 року спеціально уповноваженим органом з
питань ліцензування є Державний комітет України з питань
регуляторної політики та підприємництва.
Київським апеляційним господарським судом України правильно
застосована норма ст. 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної
відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення,
оскільки юридична відповідальність передбачає примусове
виконання вимог права і передбачає негативний фактор для особи,
на яку накладається відповідний вид юридичної відповідальності,
як то кримінальної, адміністративної, цивільної, дисциплінарної,
матеріальної.
Відносини, що склалися між Комісією та Комітетом носять
адміністративний характер, тоді як суб'єктом адміністративної
відповідальності згідно Кодексу про адміністративні
правопорушення може бути фізична особа, а не юридична. Отже,
прийняття Комітетом Розпорядження та розпорядження № 13-р від
02.04.2002 року не передбачає настання юридичної
відповідальності для Комісії.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 01.07.2003 відповідає фактичним обставинам справи та не
суперечить діючому законодавству, а тому підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 зі справи № 2/79 залишити без зміни.