Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

суддів

розглянувши у відкритому Закритого акціонерного товариства

судовому засіданні касаційну "Р"

скаргу

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2003

у справі № 37/164а

господарського суду Донецької області

за позовом Закритого акціонерного товариства "Р"

до Державної податкової інспекції у м. Макіївці

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення,

за участю представників від:

позивача

відповідача не з'явились

ЗАТ "Р" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Макіївці № 0000232330/0 від 13.06.2003 р. про застосування суми пені в розмірі 105590,81 грн. за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.2003 у позовних вимогах відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2003 рішення господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Р"- без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, ЗАТ "Р" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення і постанову та визнати повідомлення-рішення недійсним.

Скаржник свої вимоги мотивує тим, що господарськими судами при винесенні рішення було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 179 Цивільного кодексу України (435-15) , п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України,

В С Т А Н О В И Л А:

24.06.2003 закрите акціонерне товариство "Р" отримало податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції м. Макіївка від 13.06.2003 № 0000232330/0 (а.с.21). Цим рішенням визначена пеня в розмірі 105 590, 81 грн. на суми заборгованості нерезидентів. Санкції застосовані за порушення строку надходження валюти у відповідності до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) .

Нарахування товариству пені було здійснено ДПІ у м. Макіївці за період, який передував порушенню справи про банкрутство ЗАТ "Р".

Відносно ЗАТ "Р" ухвалою господарського суду Донецької області від 15.08.2002 у справі № 15/25б порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відмовляючи в позові, господарський суд Донецької області виходив з того, що неустойка(штраф, пеня) згідно ст. 179 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен оплати кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання цивільно-правового зобов'язання. В Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) інший термін "грошове зобов'язання". Під ним розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До податкових і бюджетних відносин згідно ст. 2 Цивільний кодекс УРСР (1540-06) не застосовується. Пеня за порушення вимог Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) підлягає сплаті до Державного бюджету України і тому ці відносини є бюджетними. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (ст.12) не передбачає обмежень щодо нарахування пені в період дії мораторію за порушення Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) .

Позиція місцевого господарського та апеляційного суду, викладена в судових актах зводиться до того, що пеня, яка застосовується відповідачем за порушення вимог валютного законодавства, не відноситься до категорії пені, що визначена п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 1 статті 11 та частини 4 статті 12 Закону (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Згідно з частиною 7 статті 12 Закону (2343-12) , дія мораторію приймається з дня припинення провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури за винятками, передбаченими Законом. Тобто вказується на конкретний проміжок часу, протягом якого нараховуються штрафи та пеня.

Нарахування пені позивачеві було здійснено ДПІ у м. Макіївці за період, який передував порушенню справи про банкрутство, ЗАТ "Р", що сторонами та матеріалами справи не заперечується.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) пеня за порушення резидентами термінів зарахування на валютний рахунок в уповноважений банк у термін 90 календарних днів з дати митного оформлення є заходом відповідальності.

Отже, з огляду на правову природу пені за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті та змісту вимог ст. 1, п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржником або визнання його банкрутом" (2343-12) мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм валютного законодавства. Тому висновок, що "нарахування пені позивачу зроблено з порушенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , зроблено без аналізу положень чинного законодавства.

Отже, оскаржувані судові акти ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги є підставою для їх скасування.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем окрім вимог про визнання повідомлення-рішення недійсним порушено питання про визнання таким, що не підлягає виконанню.

В судах попередніх інстанцій зазначене питання не було предметом судового розгляду.

Згідно зі ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судова колегія в касаційному провадженні не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові інстанції не розглянули спір відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Р" від 14.01.2004 № 6 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2003 скасувати, а справу № 37/164а передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.