ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 33/631
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції в
судовому засіданні касаційну Оболонському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.01.2004
у справі № 33/631
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Б"
до відповідачів: 1) Державної податкової інспекції в
Оболонському районі м. Києва;
2) Відділення державного
казначейства в Оболонському районі
м. Києва
про стягнення процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості в
розмірі 311 473, 21 грн.,
позивача
відповідача 1) не з'явились
відповідача 2)
ТОВ "Б" позивач звернулось до господарського суду з позовною
заявою про стягнення з Державного бюджету України відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість у розмірі 310 394, 35 грн..
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступні
обставини. За наслідками господарської діяльності позивача,
різниця між сумою податкових зобов'язань та податковим кредитом
мала від'ємне значення і своєчасно позивачу відшкодована не була.
Сума загального від'ємного значення податку складає 861 309,00
грн., на рахунок позивача у визначений Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк не перерахована,
отже є бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
07.10.2003 позивачем подано заяву б\н та без зазначення дати, в
якій він збільшив позовні вимоги та просить стягнути відсотки,
нараховані на суму бюджетної заборгованості в розмірі 311 473, 21
грн. До даної заяви позивачем надано уточнений розрахунок позовних
вимог станом на 08.10.2003 та докази відправлення заяви про
збільшення позовних вимог на адресу відповідачів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2003 позов
задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ
"Б" відсотки нараховані на суму бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість за лютий 2002 р., вересень 2002 р., жовтень
2002р. в сумі 311 473, 21 грн., стягнуто з ДПІ у Оболонському
районі м. Києва на користь ТОВ "Б" судових витрат в сумі 1 818, 00
грн..
За результатами апеляційного провадження Київським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 19.01.2004, якою
рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а
апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва - без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ в
Оболонському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду м. Києва від 22.10.2003 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2004
скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні
позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ в Оболонському районі
м. Києва посилається на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 7
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, з мотивів викладених у
касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що за
результатами фінансово-господарської діяльності позивача, різниця
між сумою податкових зобов'язань та податковим кредитом мала
від'ємне значення і згідно декларацій позивача становила: у лютому
2002 р. - 1 222 453,00 грн., у вересні 2002 р. - 167 425,00 грн.,
у жовтні 2002 р. - 93 884,00 грн..
Податкова декларація з ПДВ за лютий 2002р. разом з розрахунком
експортного відшкодування (додаток № 1 до названої декларації)
була подана позивачем відповідачу 15.03.2002. Податкова декларація
з ПДВ за вересень 2002 р. разом з розрахунком експортного
відшкодування (додаток № 1 до названої декларації) була подана
позивачем відповідачу 18.10.2002.. Податкова декларація з ПДВ за
жовтень 2002р. разом з розрахунком експортного відшкодування
(додаток № 1 до названої декларації) була подана позивачем
відповідачу 13.11.2002.
Згідно з рядком 6 вказаних розрахунків експортного відшкодування
та рядком 23 податкових декларацій з ПДВ, сума експортного
відшкодування, повинна відшкодовуватися платнику протягом ЗО
календарних днів з дати подання декларації.
До матеріалів справи залучено засвідчені копії декларацій позивача
з ПДВ за лютий 2002 р. від 15.03.2002, за вересень 2002 р. від
18.10.2002, за жовтень 2002 р. від 13.11.2002, розрахунки
експортного відшкодування до них, засвідчені копії платіжних
доручень позивача про перерахування платником податку коштів на
користь інших платників податків в оплату придбаних товарів
(робіт, послуг) з урахуванням ПДВ, нарахованого на ціну такого
придбання у відповідних періодах, митні декларації.
Згідно з п. 8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та
доповненнями), платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів, (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Експортне відшкодування згідно п. 8.6 ст.8 названого
Закону надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем
подання розрахунку експортного відшкодування.
У відповідності з пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 2.2 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
, підставою для отримання бюджетного відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Доказів, які б свідчили про повернення або неприйняття податкових
декларацій позивача, податковою інспекцією не надано.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
відшкодування податку на додану вартість
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки
подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну
відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним
законодавством (п. 4.2 названого Порядку).
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі, коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. У відповідності до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визначається як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
У відповідності із пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на суму бюджетної
заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120 процентів від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент виникнення такої заборгованості, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Позивачем надано суду розрахунок суми
процентів, який відповідає вимогам пп.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(докази у
справі).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу за висновками
податкової інспекції 10.09.2003 було здійснено відшкодування
податку на додану вартість у сумі 93 884,00 грн. за декларацією за
жовтень 2002 р., у сумі 300 000, 00 грн. за декларацією за лютий
2002 р..
Крім того, здійснення відповідачами 10.09.2003 часткового
відшкодування позивачу податку на додану вартість ніяк не впливає
на розмір нарахованих процентів, оскільки, згідно з пп.7.7.3
п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
проценти на бюджетну заборгованість з моменту її
виникнення, протягом строку її існування, включаючи день
погашення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести обставини, на які вона
посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2003, яке
залишене без змін постановою апеляційної інстанції, встановлено
факт існування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за лютий 2002р., вересень 2002 р., жовтень 2002 р..
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав зміни чи
скасування прийнятих у справі судових актів не вбачається,
оскільки вони відповідають вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському
районі м. Києва від 21.01.2004 № 431/9/10-12 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 19.01.2004 у справі № 33/631 - без змін.