ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 23/219-03-7160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Миколаївської міжрайонної
судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003
у справі № 23/219-03-7160
господарського суду Одеської області
за позовом КЗПу Ширяєвської райспоживспілки
до відповідачів: 1) Миколаївської міжрайонної
державної податкової інспекції;
2) Управління державного
казначейства в Одеській області
про стягнення з державного бюджету
бюджетної заборгованості з ПДВ у
розмірі 100 000, 00 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача не з'явились
відповідача 1) не з'явились
відповідача 2)
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2003 позов
задоволено: стягнуто з Державного бюджету України в особі
Управління державного казначейства в Одеській області бюджетну
заборгованість по ПДВ за уточненою податковою декларацією за
грудень 2001 р. в сумі 100 000, 00 грн., стягнуто з Миколаївської
МДПІ на користь КЗП Ширяївської райспоживспілки витрати по оплаті
державного мита в сумі 1000, 00 грн. та витрати за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За результатами апеляційного провадження Одеським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 10.12.2003, якою
рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а
апеляційну скаргу Миколаївської МДПІ - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами,
Миколаївська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Одеської області від 03.10.2003 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 10.12.2003 скасувати, та
прийняти нове рішення, яким відмовити КЗП Ширяївської
райспоживспілки у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну
скаргу, Миколаївська МДПІ посилається на неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів
викладених у касаційній скарзі. В судовому засіданні від
представника податкової інспекції надійшла заява про уточнення
вимог касаційної скарги, в якій просить передати справу на новий
розгляд.
Заслухавши представника податкової інспекції, проаналізувавши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
КЗП Ширяєвської райспоживспілки звернувся до суду з позовом та
уточненням до нього про стягнення із Державного бюджету України
податку на додану вартість в сумі 100 000, 00 грн. за податковою
декларацією по податку на додану вартість за грудень 2001р.,
шляхом перерахування на рахунок в установі банку.
Згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 22065694 НВ
№ 111-528 виданого Миколаївською МДПІ 14.07.1999, КЗП Ширяївської
РСС спільне виробництво без створення юридичної особи було
зареєстроване у якості платника ПДВ з присвоєнням індивідуального
податкового номеру 9387846180 у відповідно до п. 15 Положення про
Реєстр платників податку на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
,
затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, згідно
якого, для осіб, відповідальних за утримання та внесення ПДВ до
бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність,
свідоцтво платника видається тільки на строк дії договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2003 у
справі № 23/91-03-2861, порушеної за позовом JGO Ширяївської
райспоживспілки до Миколаївської МДПІ та Управління Державного
казначейства в Одеській області про стягнення з Державного
бюджету, України бюджетної заборгованості по ПДВ за податковою
декларацією з ПДВ за грудень 2001 р. на суму 100 000, 00 грн., суд
встановив, що позивач згідно генерального інвестиційного договору
про співпрацю та сумісну господарську діяльність № 10.03.1998,
укладеного між компанією "ЛКК" (США) Ширяївським КЗПом,
довіреностей компанії "ЛКК" від 01.02.2000, 02.02.2003
уповноважений на ведення сумісної діяльності без створення
юридичної особи, здійснив реєстрацію в Миколаївській МДПІ як
платника КЗП Ширяївської РСС спільне виробництво без створення
юридичної особи, з веденням податкового обліку та складанням
податкової звітності результатів спільної діяльності на території
України без створення юридичної особи із зазначенням
індивідуального податкового номеру та свідоцтва платника податку
на додану вартість.
У відповідності до ст. 16 названого Указу Президента України,
Порядку ведення податкового обліку та складання податкової
звітності результатів спільної діяльності на території України без
створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від
11.07.1997 № 234 ( z0308-97 ) (z0308-97)
(в редакції наказу ДПА України від
16.01.1998), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної
( z0233-97 ) (z0233-97)
, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997
№ 165 (із змінами та доповненнями) передбачено, що особою,
відповідальною за утримання та внесення податків (т.ч. ПДВ) до
бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність, є
особа, яка веде облік результатів такої діяльності відповідно до
законодавства. При укладенні суб'єктами підприємницької діяльності
договору про спільну діяльність, особа, яка зазначеним договором
уповноважена вести облік результатів такої діяльності, повинна по
такій діяльності зареєструватися платником податку на додану
вартість.
На підставі уточненої податкової декларації з ПДВ за грудень 2001
р. (наданої позивачем в ДПІ 27.06.2002), складеної позивачем за
результатами ведення зазначеної спільної діяльності, виникла сума
ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
загальну суму 1 366 517, 00 грн., яка підлягає відшкодуванню
платником після погашення податкових зобов'язань платника податку
протягом трьох наступних звітних періодів шляхом зарахування в
рахунок ПДВ - 10%, а 90% - в рахунок інших платежів.
Враховуючи виникнення за результатами зазначеної спільної
діяльності суми ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету по податковим
деклараціям з ПДВ за лютий 2002р. на суму 133 грн. та за березень
2002 р. на суму 63 296, 00 грн., що зумовлюють зменшення бюджетної
заборгованості по ПДВ, що виникла у позивача по уточненій
податковій декларації з ПДВ за грудень 2001 р. відповідно на 133
грн. та 63 296, 00 грн. Згідно листа позивача від 26.03.2003 № 28,
наданому в Ширяєвське відділення Миколаївської МДПІ, позивач
скориставшись наданим платникам ПДВ правом, змінив порядок
відшкодування ПДВ відображений в уточненій податковій декларації з
ПДВ за грудень 2001 р. на загальну суму 1 366 517, 00 грн. на
зарахування на рахунок позивача в установі банку.
Місцевий господарський суд зазначив, що надані позивачем на вимогу
суду та у задоволення усного клопотання представників
Миколаївської МДПІ, податкові накладні на придбання та продаж
позивачем товарів (робіт, послуг), договори на підставі яких у
позивача виникли господарські операції, що знайшли відображення в
зазначених податкових накладних, платіжні документи, книги
придбання та продажу товарів (робіт, послуг) (а.с. 16-47),
свідчать про відображення позивачем податкових зобов'язань на суму
146 330, 00 грн. та податкового кредиту на суму 1 512 847, 00 грн.
в уточненій податковій декларації з ПДВ за грудень 2001 р. у
відповідності до вимог пунктів 7.3 та 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 (зі
змінами та доповненнями). Крім того, про наявність у позивача
бюджетної заборгованості по ПДВ від ведення спільної діяльності
відображеної в уточненій податковій декларації позивача по ПДВ за
грудень 2001 р. свідчить акт перевірки Миколаївської МДПІ від
29.08.2002 № 262. Зазначена бюджетна заборгованість відображена
МДПІ в обліковій картці спільної діяльності ведення якої здійснює
позивач (наданій на розгляд суду). Згідно цієї картки станом на
01.07.2003 переплата ПДВ значиться на суму 1 899 158, 33 грн..
Докази, які спростовують наявність вищезазначеної бюджетної
заборгованості від ведення зазначеної спільної діяльності,
Миколаївська МДПІ суду не надала.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи наявність рішення
господарського суду Одеської області від 20.06.2003 у справі
№ 23/91-03-2861, вимоги ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, місцевий господарський суд дійшов
висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з
держбюджету України в особі управління Державного казначейства в
Одеській області частково бюджетної заборгованості по ПДВ за
уточненою податковою декларацією з ПДВ за грудень 2001 р. на
загальну суму 100 000, 00 грн. шляхом перерахування на рахунок
позивача в установі банку.
Господарський суд апеляційної інстанції, підтримавши висновки
місцевого господарського суду, залишив судове рішення без змін, а
апеляційну скаргу Миколаївської МДПІ - без задоволення.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України,
відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення у рішенні та постанові попередніх
судових інстанцій, не може погодитись з висновками попередніх
інстанцій виходячи з наступного.
Так, приймаючи оскаржувану постанову, судом апеляційної інстанції
не перевірено доводи податкової інспекції, викладені в апеляційній
скарзі, стосовно факту порушення прокуратурою Ширяєвського району
кримінальної справи відносно посадових осіб КЗПу Ширяєвської РСС з
приводу складання та надання до Миколаївської МДПІ фіктивної
декларації з податку на додану вартість, згідно якої підприємству
належало до відшкодування з державного бюджету 1 370 184, 00 грн.,
а також той довід, що 15.04.2003 на підставі зазначеної декларації
до податкової інспекції від підприємства надійшла заява про
відшкодування податку на додану вартість в сумі 100 000, 00 грн..
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не
надали належної правової оцінки зазначеним вище обставинам в
розрізі спірних правовідносин, оскільки не було перевірено і не
було вжито заходів щодо підтвердження факту порушення кримінальної
справи відносно посадових осіб підприємства та витребування у
відповідача матеріалів (або їх копій) кримінальної справи,
необхідних для правильного вирішення спору, а також виявлення
підстав звільнення від доказування відповідно до ч. 3 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7 п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової
інспекції від 10.01.2004 № 89 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 та рішення господарського суду Одеської області від
03.10.2003 скасувати, а справу № 23/219-03-7160 передати на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.
3. Пункт 2 ухвали Вищого господарського суду України від
13.02.2004 у справі № 23/219-03-7160 вважати таким, що втратив
чинність.