ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 20-6/208
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні касаційну відповідальністю "І"
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № 20-6/208
господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "І"
до Державної податкової інспекції у
Балаклавському районі м.
Севастополя
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.10.2003 в
позові ТОВ "І" про визнання недійсним податкового
повідомленнярішення відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.12.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Господарський суд виходив з того, що податкова інспекція діяла в
межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного
законодавства.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "І"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ
визнати недійсним.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "І" посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права з
мотивів викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя провела комплексу
перевірку ТОВ "І" за період з 17.10.1999 - 01.10.2002 з питань
дотримання вимог податкового і валютного законодавства, про що
складено акт № 23-123/264/4419/10 від 12.11.2002 (а.с. 9-17).
За наслідками перевірки 19.11.2002 прийнято податкове
повідомлення-рішення № 565-23-123/30586678, яким відповідно до п.
"б" пп. 4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 ст.17, пп.5.3.1 ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 14,
15 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 30
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначено податкове
зобов'язання в розмірі 6 239, 95 грн. основного платежу та
застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 1 559, 99 грн..
ТОВ "І" за договором купівлі-продажу від 27.06.2000 придбало у
власність державне майно, а саме: цілісний майновий комплекс
виробничої ділянки майоліки за адресою: м. Севастополь, вул.
Комунарів, 18. Цей комплекс розташований на земельній ділянці, яка
надана ЗАТ "С" для обслуговування споруд і будівництва цеху
кераміки в м. Балаклава (державний акт на право користування
землею від 20.08.1999).
Відповідно до п.1.2 договору, право власності на майно до ТОВ "І"
переходить з моменту нотаріального посвідчення договору. Це
сталося 10.08.2000, зареєстровано за № 733. Згідно
приймальнопередаточного акта від 27.06.2000, ТОВ "І" прийняло
нерухомі об'єкти площею 2 183, 5 м2. Двоповерховий будинок займає
площу під забудовою 263, 5 м2.
10.08.2000 регіональне відділення Фонду державного майна України у
м. Севастополі та ТОВ "І" уклали договір купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу виробничої ділянки. Ці об'єкти розташовані на
земельній ділянці, відведеній ВАТ "Севастопольський завод
будівельних матеріалів". ТОВ "І" згідно акта від 11.08.2000
прийняло об'єкти нерухомості площею 4 270, 9 кв-2.
Загальна площа земельної ділянки, що відійшла до покупця, склала
11 670 м2, що відображено в листі управління земельних ресурсів
Севастопольської міської адміністрації № 1106 від 15.11.2002.
Відповідно до листа від 18.07.03 № 604 цього управління до покупця
перейшло право постійного землекористування. Це право закріплене у
ст. 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції від
18.12.1990).
Таким чином, до ТОВ "І" перейшло право користування земельними
ділянками за двома договорами купівлі-продажу від 27.06.2000
(2 183, 3 м2) та від 11.08.2000 (4 270, 9 м-2). Загальна площа під
забудовою і спорудами склала 6 454, 4 м2.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
землекористування в Україні є платним.
Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом плати є земельна ділянка, а
суб'єктом власник або землекористувач. Податок згідно ст. 15
Закону сплачується з часу виникнення права власності або
землекористування.
За таких обставин податкове зобов'язання визначено правомірно. Суд
ухвалив обґрунтоване рішення, підстав для скасування постанови
апеляційного суду не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І" від
15.01.2004 № 1 залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2003
у справі № 20-6/208 - без змін.