ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N А-13/80-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції по роботі з
скаргу великими платниками податку у місті
Харкові
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003
у справі № А-13/80-03
господарського суду Харківської області
за позовом Комунального підприємства "ХМ"
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податку у місті
Харкові
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників від:
позивача
відповідача
КП "ХМ" звернулося до господарського суду з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з
великими платниками податку у м. Харкові № 0000050813/33-3/0 від
21.05.2003 в частині донарахування податку на прибуток в сумі
1 609 372, 90 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі
804 686, 45 грн..
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2003
позов задоволено:
- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
№ 0000050813/33-3/0 від 21.05.2003;
- стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Харкові на користь КП "ХМ" державне мито в сумі 85, 00 грн. та
судові витрати в розмірі 118, 00 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 рішення господарського суду Харківської області
залишено без змін, а апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати повністю рішення і постанову та прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що господарськими
судами було порушено та неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: пп. 8.1.1, 8.2.1 п.
8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, п. 1 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч.
1 ст. 4, ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
здійснила планову документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства комунального підприємства
"ХМ" за період з 01.08.2001 по 01.01.2003. За наслідками перевірки
складено акт № 128/33-3 від 19.05.2003. Перевірка проводилась з
12.03.2003 до 19.05.2003 (а.с.14-85, т.1).
Під час перевірки виявлено ряд порушень чинного податкового
законодавства, за які СДПІ по роботі з великими платниками
податків, прийнявши податкове повідомлення-рішення
№ 0000050813/33-3/0 від 21.05.2003, застосувала штрафні
(фінансові) санкції в розмірі 806 006, 00 грн. та визначила
податкове зобов'язання в сумі 1 611 400, 00 грн., всього до сплати
2 417 406, 00 грн..
Виходячи з того, що висновки акту перевірки зроблено без
врахування особливого характеру операції по закріпленню майна за
підприємством та норм чинного законодавства, що регулюються такі
операції, а у самому акті перевірки відсутні дані про це майно та
документи, які були досліджені податковою інспекцією, місцевий
господарський суд, задовольняючи позов, визнав такі висновки
недоведеними, а рішення, прийняте на їх підставі, у частині, що
оскаржена, - незаконним.
Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових
витрат за результатами відповідного податкового періоду, а
вартість такого об'єкту прирівнюється до нуля.
Погоджуючись із висновками господарського суду першої інстанції,
апеляційний господарський суд на підставі ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
розглянув справу та
зробив висновок, що позивачем здійснювалась амортизація витрат на
прибуток основних фондів для власного виробничого використання,
порушень норм чинного законодавства не допущено, оскільки
стверджується факт наявності у позивача встановленого Законом
об'єкту основних фондів, оплати придбання основних фондів для
власного виробничого використання.
Апеляційним судом установлено, що договір про закріплення майна
від 01.08.2001 р. та відповідні розпорядження не скасовано, не
розірвано та не визнано недійсним.
Відповідно до пп. 8.1.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
під терміном "амортизація"
основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове
віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на
зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм
амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею. При цьому,
п. 8.1.2 цієї статті Закону, амортизації підлягають витрати на
придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного
використання.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин, погодитись з
висновком апеляційного суду щодо проведення амортизації об'єкту не
можна, оскільки в судових актах не наведено доводів про те, що на
придбання (виготовлення) таких активів підприємством понесені
витрати.
Підпунктом 8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
встановлено, що під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
використовуються у господарській діяльності платника податку
протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати
введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість
яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним
зносом.
Отже, основні фонди, які передані підприємству і використовуються
в господарській діяльності - це підприємство повинно поступово
відносити вартість таких основних фондів на зменшення свого
скоригованого прибутку (нараховувати амортизаційні відрахування),
проте в рішенні та постанові даному факту оцінки не дано.
Окрім того, в постанові апеляційного суду не спростовано
твердження місцевого суду про те, що в акті не визначено у чому
полягає порушення, яке майно і коли було передано підприємству, на
підставі яких документів були встановлені порушення, а отже
апеляційним судом, відповідно ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дано належної правової оцінки
даному факту, а тому вважати, що за таких обставин є рішення
інстанції правочинним чи неправомірним, не можна.
Водночас, в судових актах не досліджено питання стосовного того,
чи вводився об'єкт в експлуатацію.
В зв'язку з цим порушені у скарзі питання не розглянуті і не
можуть бути предметом касаційного провадження, оскільки виходять
за межі юрисдикції касаційної інстанції.
Адже, згідно зі ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія в касаційному
провадженні не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду або відхилені ним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові
інстанції не розглянули спір відповідно до приписів ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від
29.12.2003 № 11011/10/10-025 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 скасувати, а справу № А13/80-03 передати на новий
розгляд до господарського Харківської області.