ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 2/36а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції по роботі з
скаргу великими платниками податків у м.
Донецьку
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № 2/36а
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ПУ"
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м.
Донецьку
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників від:
позивача
відповідача
ВАТ "ПУ" звернулось до господарського суду з позовом про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку: № № 0001060821/0, 0001010821/0,
0001000821/0 від 29.08.2002; № № 0001060821/1, 0001000821/1,
0001010821/1 від 25.09.2002; № № 0001060821/2, 0001010821/2,
0001000821/2 від 28.11.2002 про застосування та стягнення сум
штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2003
позов задоволено частково: визнані повністю недійсними податкові
повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Донецьку: № 0001060821/3 від 11.02.2003, предметом якого
визначені штрафні (фінансові) санкції за не проведення
розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у
сумі 31 663, 15 грн.; № 0001010821/0 від 29.08.2002,
№ 0001010821/1 від 25.09.2002, № 0001010821/2 від 28.11.2002,
№ № 0001010821/3 від 11.02.2003 предметом яких визначені податкові
зобов'язання з податку на землю у розмірі 498 816, 38 грн. та
штрафні (фінансові) санкції 124 704, 09 грн.; № 0001000821/3 від
11.02.2003 про визначення податкового зобов'язання із штрафної
(фінансової) санкції з податку на додану вартість у сумі 14 072,
50 грн..
Припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДШ по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку: № № 0001060821/0 від
29.08.2002, № 0001060821/1 від 25.09.2002, № 0001060821/2 від
28.11.2002, № 0001000821/0 від 29.08.2002; № 0001000821/1 від
25.09.2002, № 0001000821/2 від 28.11.2002.
Постановою донецького апеляційного господарського суду від
23.04.2003 рішення господарського суду у зазначеній справі
залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2003
рішення господарського суду від 04.03.2003 та постанову Донецького
апеляційного господарського суду у зазначеній справі - скасовано,
а справу № 2/36а передано на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
09.09.2003 позивачем подано до господарського суду заяву про
уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить
визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку: № 0001010821/0 від
29.08.2002, № 0001010821/1 від 25.09.2002, № 0001010821/2 від
28.11.2002, № 0001010821/3 від 11.02.2003, предметом яких
визначені податкові зобов'язання з податку на землю, у тому числі
основний платіж 498 816, 38 грн. штрафні (фінансові) санкції
124 704, 09 грн.; № 0001060821/3 від 11.02.2003, предметом яких
визначені штрафні (фінансові) санкції за не проведення
розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у
сумі 31 663, 15 грн.; № 0001000821/3 від 11.02.2003, предметом
яких визначені штрафні (фінансові) санкції з податку на додану
вартість у сумі 14 072, 50 грн..
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2003
позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомленнярішення
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку:
№ 0001060821/3 від 11.02.2003 про визначення податкового
зобов'язання із штрафної (фінансової) санкції за не проведення
розрахункових операцій через реєстраторів розрахункових операцій у
сумі 31 663, 15 грн.; № 0001010821/0 від 29.08.2002,
№ 0001010821/1 від 25.09.2002, № 0001010821/2 від 28.11.2002,
№ № 0001010821/3 від 11.02.2003 про визначення податкового
зобов'язання з податку на землю у розмірі 498 816, 38 грн. та
штрафної (фінансової) санкції 124 704, 09 грн.; № 0001000821/3 від
11.02.2003 про визначення податкового зобов'язання із штрафної
(фінансової) санкції з податку на додану вартість у сумі
14 072, 50 грн..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 рішення господарського суду Донецької області від
27.10.2003 у справі № 2/36а - залишено без змін.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,
звертаючись з касаційною скаргою, не погоджується з рішенням
місцевого господарського суду та постановою апеляційного
господарського суду, тому просить їх скасувати, та постановити
нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на допущені
судовими інстанціями порушення норм матеріального права, мотивація
яких викладена в касаційній скарзі,
В судовому засіданні від представників податкової інспекції
надійшла заява про уточнення вимог касаційної скарги, в якій
просять справу направити на новий розгляд.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, що
за наслідками перевірки СДПІ у м. Донецьку складено акт
№ 121-08-41-1/114-2 від 19.08.2002 про результати перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "ПУ"
за період з 01.07.1999 до 01.04. 2002.
За наслідками перевірки СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку прийнято спірні повідомлення-рішення,
підставою для застосування яких стало порушення з боку ВАТ "ПУ"
вимог податкового та іншого законодавства, а саме, перевіркою
встановлено, що позивачем порушено відображення в податковому та
бухгалтерському обліку результатів товарообмінних (бартерних)
операцій тому, що податкові зобов'язання не формувались по за
принципом "першої події", чим в порушення пп. 7.3.4, 7.3.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
включено до податкового зобов'язання по правилу "першої події"
суму відвантажених товарів при здійснені товарообмінних
(бартерних) операцій; а також позивачем не повністю включено до
податкового зобов'язання суму отриманого авансу (передоплати) від
покупців тому, що податкові зобов'язання формувались не "за першою
подією".
Перевіркою встановлено, що у порушення ст. 7 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
податок позивачем розраховувався як
податок на земельні ділянки, надані для залізниць у розмірі 25%
суми земельного податку. Однак підприємство позивача не належить
до підприємств промислового залізничного транспорту, у зв'язку з
чим не може користуватись податковими пільгами. Перевіркою
встановлено, що у порушення п. 1 ст. 3 і п. 1 ст. 9 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
підприємство позивача здійснило продаж за готівкові грошові кошти
матеріали та запасні частини на суму 8 480, 37 грн. і продаж
вугілля на суму 6 332, 63 грн. без застосування реєстратора
розрахункових операцій, крім того вищенаведені операції з
реалізації матеріалів, запасних частин та вугілля підприємство
позивача здійснювало за готівкові, кошти без придбання торгового
патенту.
В акті перевірки встановлено, що документи на право власності
(користування) земельними ділянками у підприємства відсутні.
Нарахування податку на землю підприємство здійснювало згідно
довідок управління земельних ресурсів, термін дії яки є минув
01.01.2000.
Погоджуючись з рішенням першої інстанції, де зроблено висновок, що
відповідно до ч. 10 ст. 7 наведеного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачем правомірно сплачувався податок з земельних ділянок
залізниць, апеляційний суд підтримав наведену правову позицію,
крім того зазначив, що відповідач не надав документів, які б
підтверджували право користування позивачем земельними ділянками,
та відповідач не установив площу земельної ділянки.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку
за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим
Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 цього Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
об'єктом плати за землю
є земельна ділянка, а також земельна частка (пай) яка перебуває у
власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки,
земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Ст. 13 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
У відповідності з ст. 14 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
юридичні особи
самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня до 1
лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом
України по земельним ресурсам за методикою, затвердженою Кабінетом
Міністрів України (ст. 23 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
).
При ухваленні судових актів, вказані довідки не були предметом
дослідженим щодо коефіцієнту на функціональне використання землі
та не було проаналізовано розрахунок земельного податку сплаченого
позивачем.
Не досліджено документи на право користування земельними
ділянками.
З огляду на викладене, не заслуговують на увагу висновки місцевого
та апеляційного суду щодо визначення заборгованості по земельному
податку.
Щодо застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість,
то предметом спірного податкового повідомлення-рішення
№ 0001000821/3 від 11.02.2003 є визначені штрафні (фінансові)
санкції з податку на додану вартість у сумі 14 072, 50 грн..
Судові рішення мотивовано тим, що рішенням ДПА України
№ 689/6/25-0115 від 29.01.2003 "Про результати розгляду скарги"
скасовані попередні податкові повідомлення-рішення у частині до
нарахування податку на додану вартість.
Підставою для застосування фінансової санкції є норми пп. 17.1.3
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків зобов'язаний
сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за
кожний з податкових періодів, установлених для такого податку,
збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на
який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти
п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
З огляду на наведене, висновки місцевого та апеляційного
господарських судів є правильними.
Щодо застосування штрафних санкцій за проведення розрахункових
операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, то
предметом спірного податкового повідомлення-рішення № 0001060821/3
від 11.02.2003 є визначені штрафні (фінансові) санкції за не
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій у сумі 31 663, 15 грн..
Метою надання вугілля є надання соціальних пільг, а не операція
купівлі-продажу.
Як слідує із встановлених обставин, позивач не здійснював
реалізацію вугілля фізичним особам, що є пенсіонерами та
інвалідами, які випрацювали на підприємстві понад 10 років, і які
перейшли на пенсію за 20% вартості було надане побутове пали во
при наявності відповідних довідок на забезпечення побутовим
вугіллям згідно п. 6.6 розділу 6 "Трудові і соціально-побутові
пільги, гарантії і компенсації" колективного договору,
затвердженого конференцією трудового колективу ВАТ "ПУ" і
зареєстрованого Виконкомом Донецької міської ради 11.06.2001
(реєстраційний номер 777). Дана операція є соціальною гарантією, а
не операцією торгівлі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій
застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Згідно "Порядку зайняття торговельною діяльністю та правилам
торговельного обслуговування населення" ( 108-95-п ) (108-95-п)
, затверджених
Постановою Кабінету Міністрів України № 108 від 05.02.1995
торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність
юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу
товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
Ухвалюючи судові рішення та постанову щодо застосування штрафних
санкцій за порушенням Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, судом зроблено висновок, що
дійсно позивачем було здійснено продаж вугілля пенсіонерам і
інвалідам підприємства на суму 6 332, 63 грн. без застосування
реєстратора розрахункових операцій.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові
інстанції не розглянули спір в частині донарахування податку на
землю та штрафних санкцій відповідно до приписів ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином при вирішення питання щодо донарахування земельного
податку - місцевим та апеляційним судом помилково застосовані
норми матеріального та процесуального права.
Отже, ухвалені судові акти підлягають скасуванню в частині
донарахування податку на землю та штрафних санкцій, а в іншій
частині рішення та постанова підлягають залишення без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від
15.01.2004 № 864/16/08-10 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2003 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 скасувати в частині донарахування податку на землю та
штрафних санкцій. В іншій частині рішення та постанову залишити
без змін.
3. Пункт 2 ухвали Вищого господарського суду України від
13.02.2004 у справі № 2/36а вважати таким, що втратив чинність.