ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 2-20/11407-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Євпаторійської об'єднаної державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції Автономної
скаргу Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.10.2002
у справі № 2-20/11407-02
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмежено
відповідальністю "К"
до Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції Автономної
Республіки Крим
про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
ТОВ "К" звернулось до господарського суду з позовом про визнання
недійсним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим № 379 від 07.08.2002 про
стягнення коштів та продажу інших активів платника податків в
рахунок погашення його податкового боргу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.10.2002 позов задоволено:
- визнано недійсним рішення Євпаторійської ОДПІ Автономної
Республіки Крим № 379 від 07.08.2002.
- стягнуто з Євпаторійської ОДПІ Автономної Республіки Крим на
користь ТОВ "К" витрати по сплаті держмита в розмірі 85, 00 грн.
та 118, 00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного
забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.12.2002 рішення господарського суду залишено без змін, а
апеляційну скаргу Євпаторійської ОДПІ - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
Євпаторійська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду та направити
справу на новий розгляд.
Скаржник свої вимоги мотивує тим, що господарським судом було
порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а
саме: пп. 7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5.1 ст. 5, ст.1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до рішення № 379 від 07.08.2002 ухваленого на підставі
Закону України "Про порядок погашення обов'язкових платежів до
державних та цільових фондів" вирішено провести стягнення коштів
та продаж інших активів, котрі знаходяться у власності платника
податку в рахунок погашення узгодженої суми податкового
зобов'язання.
Ухвалюючи рішення місцевий та апеляційний господарські суди
виходили з того, що за результатами акта перевірки від 20.12.2001,
Євпаторійська ОДПІ Автономної Республіки Крим прийняла рішення
№ 1644/23-01/31001842/13829 про застосування та стягнення
фінансових санкцій в розмірі 2 500, 00 грн., в тому числі
донараховано податок на додану вартість в розмірі 2 000, 00 грн.
та застосовані фінансові санкції в розмірі 500, 00 грн.
Підставою для прийняття поданого нового повідомлення був факт
виконання контракту № 1431333811946-804 від 22.05.2001 із ВАТ
"ЗК". По даному контракту позивач придбав основні засоби - млин по
вартості 117 480, 00 грн..
В зв'язку з придбанням млина заводом оформлена податкова накладна
№ 329 від 22.05.2001 на суму 117 480, 00 грн., в тому числі ПДВ на
суму 19 580, 00 грн..
В декларації по ПДВ за травень 2001 р. в суму податкового кредиту
позивачем включена сума ПДВ, нарахована при придбанні млина.
Обґрунтовуючи судові акти, господарські суди виходили з того, що
відповідно до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми ПДВ сплачені
(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням основних фондів, які підлягають амортизації,
включаються до податкового кредиту такого звітного періоду.
За таких обставин, в судових актах зроблено висновок, що позивач
отримав право на податковий кредит у зв'язку з набуттям основних
фондів у травні 2001 року.
Отже, зроблено висновок про визнання рішення № 379 від 07.08.2002
недійсним.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого
господарського суду та залишив рішення без змін.
Проте такий висновок не є переконливим.
Погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, апеляційний
господарський суд не звернув увагу на відсутність в рішенні
обґрунтованого висновку та розрахунку про те, що станом на
01.09.2002, податкового боргу за підприємством не рахується. Не
проаналізовано особові картки підприємства. Не досліджено питання,
що передувало прийняттю спірного рішення, чи надсилались на адресу
позивача податкові вимоги про зобов'язання сплатити податковий
борг.
В судових актах не досліджено питання, чи сплачена основна сума
податкового зобов'язання по факту придбання млина, оскільки
рішенням господарського суду від 18.04-08.05.2002 по справі
№ 2-4/15167-2002 задоволено позов позивача лише в частині
стягнення фінансових санкцій та пені на загальну суму 2 500, 00
грн..
З огляду на це не заслуговують на увагу висновки місцевого та
апеляційного суду.
В зв'язку з цим порушені у скарзі питання не розглянуті і не
можуть бути предметом касаційного провадження, оскільки виходить
за межі юрисдикції касаційної інстанції.
Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія в касаційному
провадженні не має права встановлювати або вважати доведеним
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду або відхилені ним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові
інстанції не розглянули спір відповідно до приписів ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим від 31.03.2003 № 2529/10/10-0
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.10.2002 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.12.2002 скасувати, а справу
№ 2-20/11407-2002 передати на новий розгляд до господарського
суду Автономної Республіки Крим.