ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 Справа N 2-15/6641.1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Сімферопольської міжрайонної
судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.12.2003
у справі № 2-15/6641.1-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Б"
до Сімферопольської міжрайонної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача не зявились
відповідача
Рішенням Сімферопольської МДПІ № 38/211-0 та № 48/211-0 від
20.06.2002 стягнуто з ТОВ "Б" 10 583, 05 грн. - єдиного податку та
2, 00 грн. земельного податку, а також активів, що перебувають у
власності платника податків та тих активів, на які він набуває
права власності у майбутньому.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.06.2003 задоволено позов частково: визнано недійсним рішення
Сімферопольської МДПІ № 38/24-0 від 20.06.2002 в частині стягнення
податкового боргу в сумі 10 583, 05 грн. та визнав недійсним
рішення № 48/24-0 від 20.06.2002 в частині стягнення тієї ж суми.
Суд зобов'язав Сімферопольську МДПІ списати податковий борг ТОВ
"Б" по єдиному податку в сумі 10 583, 05 грн. відповідно до пп.
18.1.1, 18.1.3 п.18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000. В решті позову
відмовлено.
За результатами апеляційного провадження Севастопольським
апеляційним господарським судом прийнято постанову від 09.12.2003,
якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами,
Сімферопольська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2003 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.12.2003 скасувати, а в позові ТОВ "Б" - відмовити.
Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права.
колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Позовні вимоги ТОВ "Б" були надіслані до господарського суду ще в
липні 2002 року. Лише при повторному розгляді справи 17.06.2003
(т.2, а.с.17 зворот) представник позивача заявив усне клопотання
про уточнення номерів оспорюваних рішень.
Натоміть у протоколі не відображено, чи задовольнив суд клопотання
про зміну позовних вимог. З тексту рішення суду (т.2, а.с.19)
також видно, що клопотання було заявлено, але чи задоволено, чи
відхилено - суд не зазначає в рішенні. Немає і ухвали суду з цього
приводу, лише в резолютивній частині рішення зазначені інші номери
оспорюваних рішень, ніж ті, що в позовній заяві. Оскільки в
засіданні суду представник податкової інспекції не приймав участі
(не дивлячись на те, що суд ухвалою від 14.04.2003 (т. 2, а.с. 2))
суд визнав його явку обов'язковою). В справі відсутні оригінали
оспорюваних рішень ДПІ, а є лише незасвідчені ксерокопії рішень,
які були предметом дослідження при першому розгляді справи (т. 1,
а.с. 16- 17), а отже, місцевий господарський суд і
Севастопольський апеляційний господарський суд порушили вимоги ст.
ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд ухвалив рішення без наявності належних доказів, без участі
представника сторони та не вирішив клопотання сторони. За таких
обставин рішення і постанова у справі підлягають до скасування.
З огляду на викладене, не заслуговують на увагу висновки місцевого
та апеляційного господарських судів. У зв'язку з цим, порушені у
касаційній скарзі питання не розглянуті і не можуть бути предметом
касаційного провадження, оскільки виходять за межі повноважень
касаційної інстанції.
Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія в касаційному
провадженні не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові
інстанції не розглянули спір відповідно до приписів ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної
податкової інспекції від 09.01.2004 № 3/9/10-0 задовольнити
частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.12.2003 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 17.06.2003 скасувати, а справу
№ 2-15/6641.1-03 передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.