( Скасовано постановою Верховного суду України
від 11.05. 2004 р. ( v3820700-04 ) )
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2004 р. N 2-8/13820-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача у справі),
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності В.В.В.
на рішення господарського суду Н-ської обл. від
20.10 - 23.10.2003
та постанову Я-ського апеляційного господарського суду
від 17.12.2003
у справі № Х3
господарського суду Н-ської обл.
за позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності
А.А.А.;
- Суб'єкта підприємницької діяльності
Б.Б.Б.
до відповідачів: 1) Центральної районної Ради м. Ч-ська;
2) Комунального підприємства Житлово-
експлуатаційного об'єднання Ц-ного
району м. Ч-ська;
3) Суб'єкта підприємницької діяльності
В.В.В.
про визнання недійсним розпорядження, договору
оренди та про спонукання укладення угоди
оренди,
за участю представників від:
позивача 1) присутній,
позивача 2) присутній,
відповідача 1) не з'явились
відповідача 2) не з'явились
відповідача 3) присутній;
Рішенням господарського суду Н-ської обл. від 20.10.-23.10.2003
(суддя Я.Я.Я.) позов задоволено: визнано недійсним розпорядження
Ц-ної районної ради м. Ч-ська № 106/02.1-6 від 03.04.2003 про
передачу в оренду не житлового приміщення по пр-ту К-ва/вул. С-на,
88 приватному підприємцю В.В.В.; визнано недійсним договір оренди
№ 859 від 30.04.2003, укладений між комунальним підприємством ЖЕО
Ц-ного району м. Ч-ська та суб'єктом підприємницької діяльності
В.В.В.; зобов'язано КП ЖЕО Ц-ного району м. Ч-ська у десятиденний
строк укласти договір оренди нежитлових приміщень, розташованих за
адресою: м. Ч-ськ, пр-т К-ва/вул.. С-на, 88 площею 75 м2 з
приватним підприємцем А.А.А. від 24.02.2003 строком на 3 роки в
редакції А.А.А. У разі невиконання, договору оренди нежитлових
приміщень, розташованих за адресою: м. Ч-ськ, пр. К-ва/вул.. С-на,
88 площею 75 м2, що вступає в силу в редакції А.А.А.; зобов'язано
КП ЖЕО Ц-ного району м. Ч-ська у десятиденний строк укласти
договір оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.
Ч-ськ, пр-т К-ва/вул.. С-на, 88 площею 79,1 м2 з приватним
підприємцем Б.Б.Б. від 24.02.2003 строком на 3 роки в редакції
Б.Б.Б.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від 17.12.
2003 (колегія суддів: К.К.К. - головуючий, М.М.М., Н.Н.Н.) рішення
господарського суду Н-ської обл. від 20.10.-23.10.2003 залишено
без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
В.В.В. - без задоволення.
Суб'єктом підприємницької діяльності В.В.В., при зверненні до
Вищого господарського суду України, подано декілька касаційних
скарг, предметом оскарження яких є рішення місцевого та постанова
апеляційного господарських судів, у зв'язку з чим колегія суддів
дійшла висновку про приєднання зазначених скарг для розгляду їх у
сукупності.
У поданій касаційній скарзі приватний підприємець В.В.В., просить
рішення господарського суду Н-ської обл. та постанову Я-ського
апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з мотиві
того, що судами порушено норми процесуального права та неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме: ч. 7 ст. 9 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ),
Порядок проведення конкурсів на право укладання договорів оренди
нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності м.
Ч-ська, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ч-ської
міської Ради від 24.03.2000 № 416, ст.ст. 43, 22, 27, 30-33, 43,
77, 79, 109 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), мотивація яких викладена у касаційній скарзі.
У відзиві на касаційну скаргу приватні підприємці А.А.А. та Б.Б.Б.
заперечують проти доводів касаційної скарги, оскільки вважають, що
прийняті у справі судові акти є правомірними та відповідають
вимогам законодавства.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкти підприємницької діяльності А.А.А.. та Б.Б.Б. звернулись з
позовом до господарського суду про визнання недійсними
розпорядження голови Ц-ної районної ради м. Ч-ська від 03.04.2003
№ 106/02.1-6 про передачу в оренду нежитлового приміщення суб'єкту
підприємницької діяльності В.В.В., договору оренди нежитлового
приміщення № 859 від 30.04.2003, укладеного з СПД В.В.В. та про
спонукання укласти договори оренди нежитлових приміщень з
суб'єктами підприємницької діяльності А.А.А. та Б.Б.Б.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду про задоволення позовних вимог, дійшов
висновку, що позивачами було здійснені всі необхідні дії для
укладання договору оренди (направлено проект договору оренди,
сплачено опціон на право оренди, отримані необхідні погодження та
інші), представлені проекти договорів оренди вміщують всі істотні
умови необхідні для договорів даного виду, що привело суд першої
інстанції до обґрунтованого рішення про необхідність спонукати КП
ЖЕО Ц-ного району м. Ч-ська укласти договори оренди нежитлових
приміщень, розташованих за адресою: м. Ч-ськ, пр-ту К-ва/вул.
С-на, 88 площею 75 м2 та 79,1 м2 відповідно з суб'єктом
підприємницької діяльності А.А.А. та суб'єктом підприємницької
діяльності Б.Б.Б.
В частині позиції відповідача - суб'єкта підприємницької
діяльності В.В.В., з приводу законності розпорядження №106/02.1-6
від 03.04.2003, оскільки рішенням Ц-ного районного суду м. Ч-ська
від 05.09.2003 визнано дії Голови Ц-ної районної ради м. Ч-ська
Р.Р.Р. неправомірними, апеляційний господарський суд визнав
необґрунтованими, пославшись на те, що суд, розглядаючи скаргу на
дії посадової особи дійшов висновку про перевищення повноважень
посадовою особою, однак оцінки спірному у цій справі розпорядженню
судом не давалась.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна, яким
є спірне приміщення, врегульовані нормами Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ).
Так, за ст. 2 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ), орендою є засноване на договорі
строкове платне користування майном, необхідне орендареві для
здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими
інстанціями, суб'єкт підприємницької діяльності А.А.А. та
суб'єктом підприємницької діяльності Б.Б.Б., маючи намір укласти
договір оренди щодо спірних нежитлових приміщень, звернулись з
відповідною заявою на ім'я Голови Ц-ної районної ради м. Ч-ська
щодо отримання дозволу на передачу в оренду спірних нежитлових
приміщень. За наслідками розгляду заяви позивачам видано
листи-погодження на передачу в оренду нежитлових приміщень,
сплачено опціон за право оренди спірних нежитлових приміщень,
підготовлено проекти договорів оренди щодо спірних нежитлових
приміщень.
Істотними умовами договору оренди державного та комунального майна
відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) є: об'єкт оренди (склад і
вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який
укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її
індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання
зобов'язань; страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого
майна.
Судові інстанції, досліджуючи питання щодо дотримання процедури
укладання договору оренди комунального майна в розрізі даного
спору, встановлено відповідність представлених позивачами проектів
договору оренди на спірні нежитлові приміщення вимогам
законодавства, що не заперечувалось відповідачами у справі - Ц-ною
районною радою м. Ч-ська та КП ЖЕО Ц-ного району м. Ч-ська.
Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ), у передачі в оренду об'єктів може
бути відмовлено, якщо: було прийнято рішення про приватизацію або
перед приватизаційну підготовку цих об'єктів; об'єкт включено до
переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій
згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів
влади; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з
підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої
цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди
на виділення структурного підрозділу підприємства; з інших підстав
передбачених законами; орендодавець, зазначений в абзацах другому
та третьому статті 5 цього Закону ( 2269-12 ), прийняв рішення про
укладання договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою,
організацією.
04.04.2003 КП Житлово-експлуатаційне об'єднання Ц-ного району м.
Ч-ська повідомило суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А. та
суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б. про передачу спірних
нежитлових приміщень іншому орендатору. Зазначене повідомлення не
містить належного обґрунтування з приводу причини відмови
укладання договору оренди з позивачами, як у повідомленні відсутнє
будь-яке посилання на підстави відмови, зазначені у вищенаведеній
правовій нормі.
Крім того, у п. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) зазначено, що за наявності заяв
про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його
структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського
товариства, створеного членами трудового колективу підприємства,
його структурними підрозділами) або заяв про оренду нерухомого
майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації)
від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар
визначається орендодавцем на конкурсних засадах.
Таким чином, відповідачами - Ц-ною районною радою м. Ч-ська та КП
ЖЕО Ц-ного району м. Ч-ська безпідставно відмовлено позивачам в
укладанні договорів оренди на спірні об'єкти, та всупереч вимог
Закону, не дотримано обов'язкової у відносинах, які склалися
процедури проведення конкурсу.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, постанова
Я-ського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Н-ської обл. відповідають вимогам діючого
законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111 - 9, 111 - 11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності В.В.В.
№ 153 від 17.11.2003 та № 15 від 29.12.2003 залишити без
задоволення, а постанову Я-ського апеляційного господарського суду
від 17.12.2003 у справі № Х3 - без змін.
2. Пункт 3 ухвали Вищого господарського суду України від
13.02.2004 у справі № Х3 вважати таким, що втратив чинність.