ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2004 Справа N 33/363
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув Спеціалізованої державної податкової
касаційну скаргу інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
на постанову від 24.09.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 33/363
господарського суду м. Києва
за позовом закритого акціонерного товариства
"Фармацевтична фірма "Д"
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В травні 2003 року закрите акціонерне товариство "Фармацевтична
фірма "Д" пред'явило в суді позов до Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків про визнання недійсними податкових вимог № 1/29 від
25.02.03 та № 2/51 від 04.04.03.
В обґрунтування позовних вимог вказало, що податок на прибуток
підприємства за 2002 рік сплатило в повному обсязі і в межах
строку визначеного Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не мало податкового боргу по
сплаті податку на прибуток підприємств, а тому нарахування пені
податковою інспекцією в даному випадку є неправомірним.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2003 позов
задоволено.
Визнано недійсними першу № 1/25 від 25.02.2003 та другу № 2/51 від
04.04.2003 податкові вимоги Спеціалізованої Державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін судові інстанції
виходили з того, що позивач не порушив граничні терміни для подачі
та сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбачені
абзацом "в" п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
з податку на прибуток за 2002 рік, доказом чого є
річна декларація з відміткою ДПІ про її надходження - 10.02.03 та
платіжні доручення які свідчать про сплату податку на прибуток за
№ 74 від 30.01.03 та № 150 від 20.02.03.
В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція у
м. Києві по роботі з великими платниками податків просить
постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду м. Києва скасувати і в позові відмовити,
посилаючись на порушення судовими інстанціями п. п. 4.1.4 п. 4.1
ст. 4, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 11.1 ст. 11, п.
16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Закон України від 21.12.000 № 2181 "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових
внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі
при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених пп. "г" пп.
4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім
календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного
за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або
рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників
базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал,
півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків)
згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така
декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого
базового податкового періоду. Для цілей пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4
Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
під
терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий
період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4
зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно
визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не
пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник
податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового
зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку,
а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Вищевказані норми Закону "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, як передбачено статтею 19, набрали чинності
з 1 квітня 2001 року і діяли на момент подання ЗАТ "Фармацевтична
фірма "Д" податкової декларації та сплати податку на прибуток за
2002 рік.
Таким чином, Закон "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
встановив терміни сплати узгодженої суми податкових
зобов'язань.
З прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
закони та інші нормативно-правові акти діють
у частині, що не суперечить нормам цього Закону (п. 19.6 статті
19).
Враховуючи наведене, платник податку на прибуток підприємств, має
сплачувати суму податкового зобов'язання, визначену ним у поданій
податковій декларації протягом десяти календарних днів за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п.
4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тобто, термін подання податкової декларації
з податку на прибуток за календарний рік встановлюється протягом
60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) року, а згідно з п. 5.3 (пп. 5.3.1) Закону
сплата податку на прибуток здійснюється протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для
подання податкової декларації.
Іншого механізму сплати податку на прибуток з набуттям чинності
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не існує.
Враховуючи викладене, судові інстанції прийшли до правильного
висновку щодо безпідставності застосування штрафу за порушення
граничного терміну сплати податку на прибуток, оскільки позивач
платіжними дорученнями № 74 від 30.01.03 та № 158 від 01.03.02,
виконаними банківською установою, своєчасно сплатив до бюджету
узгоджену в декларації про прибуток підприємства, поданій
податковому органу 10.02.03, суму податку на прибуток за 2002 рік.
Поставлені судовими інстанціями рішення відповідають вимогам
закону і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003 та рішення господарського qsds м. Києва від
23.06.2003 у справі № 33/363 без змін.