ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2004 Справа N 23/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому ДПІ у Шевченківському районі
судовому засіданні м. Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову від 22.10.2003
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 23/77
господарського суду Запорізької області
за позовом ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя
до приватного підприємця Білоножко
Ю.А.
про стягнення 340 грн. штрафу
В С Т А Н О В И В:
Розгляд справи відкладався у зв’язку з хворобою головуючого
судді, про що сторони були повідомлені телеграмами.
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя заявлено позов про
стягнення з приватного підприємця Білоножко Ю.А. 340 грн. штрафу
за правопорушення, передбачене п. 3 ст. 17 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 1776-14 ) (1776-14)
від
01.06.2000 № 1776-111 (із змінами та доповненнями від 21.01.2000
№ 2с56-ІІІ). (Роздрібна торгівля без видачі розрахункових
квитанцій і без ведення розрахункової книжки).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.08.2003
у справі № 23/27 в позові відмовлено з тих підстав, що зазначена
сума є податковим зобов’язанням і, в зв’язку з цим, повинна
стягуватись в порядку, визначеному ст. ст. 7, 10 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 № 2181-ІІІ (тобто за рахунок майна, яке перебуває в
податковій заставі).
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
22.10.2003 рішення суду першої інстанції залишено без зміни з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя просить скасувати рішення та постанову зазначених
судових інстанцій та задоволити її позов.
При цьому скаржник наполягає на наявності у відповідача
податкового зобов’язання на суму позову, відмову відповідача
добровільно сплатити податкову заборгованість на підставі
направленого йому податкового повідомлення-рішення; вказує на
порушення судовими інстанціями норм податкового законодавства,
зокрема п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, який передбачає
можливість стягнення активів платника податків в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної
скарги, виходячи з наступного.
12.07.2002 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя була проведена перевірка щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу коштів в автолотку, розташованому на
Центральному ринку у смт. Кирилівка, що належить суб’єкту
підприємницької діяльності Білоножко Ю.А.
Встановлено, що в цьому лотку проводилась торгівля пивом без
видачі розрахунковий квитанцій і без ведення розрахункової
книжки, що є порушенням п. 5 ст. 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі громадського харчування та послуг” ( 1776-14 ) (1776-14)
від
01.06.2000 № 1776-ІІІ.
За результатами перевірки було складено акт від 12.07.2002
№ 00307-125-23/4. На підставі цього було винесено податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя
№ 0000712303 від 24.07.2002, яким було нараховано приватному
підприємцю Білоножко Ю.А. штраф в сумі 340 грн.
При несплаті штрафу у встановлений строк зазначене
повідомлення-рішення стало правовою підставою для заявлення ДПІ
у Шевченківському районі м. Запоріжжя позову про стягнення в
судовому порядку зазначеної в ньому суми штрафу.
Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
державні податкові інспекції у
межах своїх повноважень здійснюють контроль за додержанням
установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням
електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг,
лімітів готівки в касах та її використання для її розрахунків за
товари, роботи, послуги, а також за наявністю свідоцтв про
державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності,
ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення
деяких видів підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене у позивача по справі були наявні правові
підстави для проведення зазначеної перевірки.
Статті 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
містять вичерпний перелік податків і зборів, які є
обов’язковими для сплати їх платником.
Штрафні санкції за порушення Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до
вищенаведеного переліку не включено.
Позов заявлено на підставі податкового повідомлення-рішення від
24.07.2002 № 0000712303, яке визначає нараховану відповідачу
суму штрафу як податкове зобов’язання (вид податку не
визначений).
Проте ст. 17-24 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами
та доповненнями) передбачає самостійну (неподаткову)
відповідальність за порушення його норм.
Реалізація такої відповідальності проводиться шляхом прийняття
податковим органом, як контролюючим органом, рішення, яке є
обов’язковим для суб’єктів підприємницької діяльності (ст. 25
зазначеного Закону).
В разі необхідності сума штрафу стягується на підставі рішення
суду.
Враховуючи викладене суду необхідно з’ясувати правову природу
стягуваної позивачем суми (штраф, податок) та можливість її
стягнення на підставі податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням зазначеного ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно врахувати наведене та
вирішити спір у відповідності з вимогами Закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
22.10.2003 у справі № 23/77 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.