ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( Скасовано постановою Верховного суду України
від 22.06.2004 р. )
20.02.2004 Справа N 18/286
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Івано-Франківського обласного
судовому засіданні касаційну ліцею-інтернату для обдарованих
скаргу дітей із сільської місцевості
на рішення від 12.08.2003 р. господарського
суду Івано-Франківської області
та постанову від 03.12.2003 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 18
за позовом ПП А-а І.В.
(надалі - Підприємець)
до Івано-Франківського обласного
ліцею-інтернату для обдарованих
дітей із сільської місцевості
(надалі - Ліцей);
Івано-Франківського обласного
фінансового управління;
ТОВ "Б"
третя особа Управління освіти та науки Івано-
Франківської обласної державної
адміністрації
про стягнення 136 622,45 грн.
за участю представників:
від позивача
від відповідача-1
від відповідача-2
від відповідача-3 - не з'явились
від третьої особи - не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
12.08.2003 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р., позов
задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 34
386,24 грн. заборгованості за постановлену продукцію. В частині
відшкодування моральної шкоди та стягнення пені в позові
відмовлено. Виконання рішення відстрочено терміном на 6-ть
місяців.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем доведено, а
матеріалами справи підтверджено поставку позивачем продукції на
суму 34 386,24 грн. на підставі накладних. Відповідач продукцію
отримав, проте розрахунків не провів.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Ліцей звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати, в позові відмовити, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, які підтримали
касаційну скаргу, пояснення представника позивача, який
заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
Підприємцем здійснено позадоговірну поставку продукції Ліцею на
загальну суму 34 386,24 грн., що підтверджується наявними в
матеріалах справи та дослідженими судами накладними. Отримання
постановленої продукції Ліцеєм підтверджено відповідними
довіреностями. Всупереч ст. 33 ГПК України ( 1798-12 )
відповідачем не доведено договірний характер поставки, доказів
погашення заборгованості не надано.
В силу ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) між сторонами виникли
зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судами, в порядку ст. ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ),
всебічно, повно і об'єктивно надано оцінку всім обставинам справи
в їх сукупності, досліджено зобов'язальні позадоговірні
правовідносини сторін, які виникли на підставі накладних в силу
ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ), встановлено факт невиконання
відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої продукції, в
порушення ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Отже, суди дійшли
обґрунтованих висновків про необхідність задоволення заявленого
позову в частині стягнення заборгованості. Крім того, суди
підставно відмовили в задоволенні вимог про відшкодування
моральної шкоди та стягнення пені у зв'язку з їх
необґрунтованістю.
Викладені в касаційній скарзі посилання оскаржувача на протилежне,
не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст.
111-7 ГПК України( 1798-12 ) та з підстав їх суперечності
матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення судами норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані рішення та
постанову, суди надали вірну юридичну оцінку обставинам справи,
правильно застосували норми матеріального та процесуального права,
в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
актів немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для
обдарованих дітей із сільської місцевості залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
12.08.2003 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 03.12.2003 р. у справі № 18 залишити без змін.