ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2004 Справа N 8/192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Ставицька І.Б. дов. від 03.10.03
№ 01-5/5722
від відповідача - Ольховський О.М. дов. від28.07.03 № 1147
3-ї особи - не з’явились
розглянувши матеріали військової частини А 2673
касаційної скарги
на рішення від 30.09.03
господарського суду Полтавської області
у справі № 8/192
за позовом Полтавської філії ВАТ “Полтаваобленерго”
до військової частини А 2673
треті особи – головне фінансове управління
облдержадміністрації,
– управління Держказначейства у
Полтавській області,
– відділення Держказначейства у
м. Полтаві
про стягнення 4847,45 грн.
В С Т А Н О В И В:
27.03.2003 ВАТ “Полтаваобленерго” звернулась до господарського
суду Полтавської області з позовом до Військової частини А 2673
про стягнення 4847,45 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що
працівникам відповідача та членам їх сімей надана знижка по
оплаті спожитої електричної енергії на вказану суму, проте
відповідач, всупереч вимог ст. 53 Закону України “Про державний
бюджет України на 2002 рік” ( 2905-14 ) (2905-14)
, не відшкодовує йому
вказані витрати.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2003
у справі № 8/192 позов задоволено з тих підстав, що відповідно
до ст. 53 Закону України “Про державний бюджет України на 2002
рік” ( 2905-14 ) (2905-14)
витрати на безоплатне матеріальне та побутове
забезпечення, на яке, згідно з чинним законодавством, мають
право окремі категорії працівників бюджетних установ,
здійснюються за рахунок коштів на утримання цих установ.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду, посилаючись при цьому на неправильне
застосування судом при прийнятті рішення норм матеріального
права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши
юридичну оцінку судом обставин справи та повноту їх
встановлення, прийшла до висновку про наявність правових підстав
для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за період з.01.по грудень
(включно) 2002 року працівникам відповідача надавалась 50-ти
відсоткова знижка по оплаті за спожиту електричну енергію на
загальну суму 4847,45 грн.
Задовольняючи позов, суд керувався ст. 53 Закону України “Про
державний бюджет України на 2002 рік” ( 2905-14 ) (2905-14)
, згідно з якою
витрати на безоплатне матеріальне і побутове забезпечення, на
яке згідно з Законами України мають право окремі категорії
працівників бюджетних установ, здійснюються за рахунок коштів на
утримання цих установ.
Проте з таким застосуванням господарським судом зазначеної норми
не можна погодитись, оскільки вона застосована без системного
аналізу інших законів та нормативно-правових актів.
Відповідно зі ст. 15 Закону України “Про збройні сили України”
( 2019-14 ) (2019-14)
від 05.10.2000 № 2019-ІІІ їх фінансування
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ст. 51 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено, що
кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який
надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та
проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань
встановлених кошторисами.
Проте, передбачення кошторисом відповідача видатків на покриття
витрат по оплаті 50-ти відсоткової знижки за спожиту його
працівниками електричну енергію судом першої інстанції не
досліджувалось.
Відповідно зі ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей” ( 2011-12 ) (2011-12)
від
20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям і
членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, 50-ти
процентну знижку за користування житлом (квартирної плати) та
плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична,
теплова енергія та інші послуги) в житлових будинках усіх форм
власності в межах норм, передбачених чинним законодавством.
Видатки на державні програми соціального захисту, в т.ч. на
покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, в силу
ст. 89 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, здійснюються з
місцевих бюджетів та враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів.
Статтею 39 Закону України “Про бюджет України на 2002 рік”
( 2905-14 ) (2905-14)
передбачено, що видатки з пільг на оплату
електроенергії здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок
відповідної субвенції з державного бюджету України, джерелом
якої є надходження до загального фонду Державного бюджету
України.
Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення
заходів з виконання державних програм соціального захисту
населення, яким є військовослужбовці та члени їх сімей, за
рахунок субвенції з Державного бюджету, визначено постановою КМ
України № 256 ( 256-2003-п ) (256-2003-п)
від 04.03.2003.
Судом першої інстанції при розгляді позову по суті зазначені
обставини не враховувались та не досліджувались, що виключає
можливість прийняття вірного рішення.
У відповідності з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково їх перевіряти.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.03
у справі № 8/192 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до цього суду.