ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2004 Справа N 5/435-25/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Личаківському районі м. Львова
засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 24.09.2003 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/435-25/34
господарського суду Львівської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова
до товариства з обмеженою відповідальністю
"З" м. Львів
про стягнення в доход держави коштів, одержаних без встановлених
законом підстав у сумі 7 701 735,83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2002 року Державна податкова інспекція у Личаківському
районі м. Львова пред'явила в суді позов товариства з обмеженою
відповідальністю "З" про стягнення в доход держави коштів,
одержаних без встановлених законом підстав в сумі 7 701 735,83грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в порушення п. 36 ст. 9
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
та ст. ст. 1, 4, 5, 6, 11 Закону України
"Про металобрухт" ( 619-14 ) (619-14)
ТОВ "З" проводило закупівлю та продаж
металобрухту без відповідної ліцензії.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2003 в
позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін господарські
суди виходили з того, що пред'явлення позову органом податкової
служби про стягнення в доход держави коштів, отриманих в
результаті без ліцензійної діяльності, не відповідає функціям
цього органу, його статусу та правовим основам діяльності.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Личаківському
районі м. Львова просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального
права, зокрема, в частині визначення повноважень органів державної
податкової служби, до яких відноситься також стягнення в доход
держави коштів, отриманих без установлених законом підстав, згідно
вимог пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, пред'являючи позов до ТОВ "З"
про стягнення в доход держави коштів, одержаних без встановлених
законом підстав податкова інспекція керувалася п. 11 ст. 10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам
звертатися до господарського суду у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Для органів державної податкової служби таким законодавчим актом є
Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено, що основним завданнями
органів державної податкової служби є здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових
фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
неподаткових доходів, установлених законодавством.
Розділ II цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
містить перелік покладених на
органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема,
відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із
споживачами з використанням електронних контрольно-касових
апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів
готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари,
роботи,
послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну
реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій,
патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності.
Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до
судів і господарських судів позовів до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Приписами статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що ліцензуванню
підлягають певні види господарської діяльності: зокрема заготівля,
переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних
металів (пункт 36 зазначеної норми).
Статтею 22 Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
встановлена відповідальність за
порушення його вимог. Зокрема, до суб'єктів господарювання за
провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених
законом.
При цьому ні вказаним Законом, ні Законом України "Про
металобрухт" ( 619-14 ) (619-14)
не встановлено будь - якої додаткової
(крім зазначеної вище) відповідальності за здійснення діяльності
без відповідної ліцензії, в тому числі й стягнення отриманих за
таку діяльність коштів.
Враховуючи, що відповідальність за здійснення господарської
діяльності без ліцензії передбачена спеціальним законодавством з
ліцензування певного виду господарської діяльності, суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про
необґрунтованість позовних вимог ДПІ у Личаківському районі м.
Львова на підставі пункту 11 статті 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському
районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 24.09.2003 та рішення
господарського суду Львівської області від 11.04.2003 у справі
№ 5/435-25/34 без змін.