Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши клопотання про
прийняття касаційної скарги
та касаційну скаргу Н-ської районної державної адміністрації
на ухвалу від ХХ.11.2003 р.
та на рішення від ХХ.05.2003 р.
у справі № Х3
господарського суду Ч-ської області
за позовом ВАТ "ХХХ"
до 1. Н-ської районної державної
адміністрації.
2. Я-ської сільської ради.
про визнання недійсним рішення сільради від
ХХ.03.01 р., скасування реєстрації
державних актів на право приватної
власності на земельну ділянку в Книзі
записів та спонукання Н-ської
райдержадміністрації і Я-ської сільради
до прийняття рішення про визнання
сертифікатів на право на земельну частку
(пай) дійсними і такими, що належать на
праві власності позивачу
за участю представників сторін
від позивача: присутній
від відповідача 1: у засідання не прибули
від відповідача 2: у засідання не прибули
ПОСТАНОВИВ:
До Вищого господарського суду Ч-ської області звернулася Н-ська
районна державна адміністрація з касаційною скаргою на рішення від
ХХ.05.2003 р. та на ухвалу від ХХ.11.2003 р. господарського суду
Ч-ської області у справі № Х3.
При розгляді клопотання про прийняття до провадження зазначеної
касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив, що на
момент звернення Н-ської районної державної адміністрації з
касаційною скаргою у господарському суді Ч-ської області було
порушено провадження по перегляду за нововиявленими обставинами
оскаржуваного рішення від ХХ.05.2003 р., а процесуальні документи,
які свідчать про результати такого перегляду, у матеріалах справи
відсутні.
У засіданні оголошувалися перерва для встановлення обставин
відсутності судових актів визначених у ст. 114 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала від ХХ.11.2003 р., зазначена у касаційній
скарзі, як висновок по перегляду справи за нововиявленими
обставинами, у матеріалах справи відсутня.
Проте рішення від ХХ.05.2003 р. господарського суду Ч-ської
області у справі № Х3, на яке подано касаційну скаргу, може бути
розглянуто в частині обставин порушення прав Н-ської районної
державної адміністрації, як це передбачено ст. 107 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Порадившись на місці, судова колегія визнала клопотання про
прийняття касаційної скарги на рішення від ХХ.05.2003 р.
господарського суду Ч-ської області таким, що підлягає задоволенню
і прийняла касаційну скаргу в цій частині до розгляду.
Розглянувши касаційну скаргу в частині оскарження рішення від
ХХ.05.2003 р. господарського суду Ч-ської області за участю
представника позивача, який просить відмовити у задоволенні
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, на які послався
касатор, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
ВАТ "ХХХ" звернулося з позовом до Н-ської районної державної
адміністрації, Я-ської сільської ради про визнання недійсним
рішення сільради від ХХ.03.01 р., скасування реєстрації державних
актів на право приватної власності на земельну ділянку в Книзі
записів та спонукання Н-ської райдержадміністрації і Я-ської
сільради до прийняття рішення про визнання сертифікатів на право
на земельну частку (пай) дійсними і такими, що належать на праві
власності позивачу.
У відповідності з п. "в " ст. 1, ст. 3 Указу Президента України
"Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки" ( 1529/99 ) (1529/99)
від 03.12.1999 р. на обласні
державні адміністрації покладено обов'язок забезпечення земельними
сертифікатами, які є правовстановлюючими документами, що
засвідчують право володіти, користуватися та розпоряджатися
зазначеною земельною часткою (паєм).
Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту
майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора
економіки" ( 62/2001 ) (62/2001)
на органи виконавчої влади, у тому числі
районні державні адміністрації, покладені обов'язки: запровадження
документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі
свідоцтв про право власності на пай члена колективного
сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати);
забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема,
передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не
менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування,
міни, передачі у спадщину;
недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних
сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на
паї;
приведення у відповідність із вимогами законодавства установчих
документів суб'єктів господарювання, які було створено внаслідок
реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим
колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема, в
частині правонаступництва щодо майна та порядку його формування.
Таким чином, до прав і обов'язків районних державних адміністрацій
Указом Президента України від 29.01.2001 р. ( 62/2001 ) (62/2001)
віднесені
функції по суттєвим заходам щодо забезпечення захисту майнових
прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки.
Задовольняючи клопотання позивача в частині відмови від позову до
Н-ської райдержадміністрації про визнання сертифікатів на право на
земельну частку (пай) дійсними і такими, що належать на праві
власності позивачу, суд не прийняв до уваги вимоги Указу
Президента України від 29.01.2001 р. ( 62/2001 ) (62/2001)
щодо прав і
обов'язків райдержадміністрації та предмет позову, який
розглянутий судом по суті - визнання недійсним рішення сільради
від ХХ.03.01 р., скасування реєстрації державних актів на право
приватної власності на земельну ділянку в Книзі записів.
Сертифікат є правовстановлюючим документом, що засвідчує право
володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною земельною
часткою (паєм), відповідно, предмет позову пов'язаний з правами і
обов'язками Н-ської райдержадміністрації покладеними на неї Указом
Президента України у цій галузі правовідносин по реформуванню у
агропромисловому комплексі.
Оскільки рішенням суду зобов'язано Я-ську сільську раду посвідчити
приватну власність ВАТ "ХХХ" на земельну ділянку площею 256,32 га,
що розташована за межами населеного пункту, без дослідження
компетенції сільської ради та райдержадміністрації у питаннях
оформлення права власності на землю, яка належить до паювання і
виділення у натурі згідно чинного законодавства, судова колегія
вважає, що рішення суду стосується прав і обов'язків Н-ської
райдержадміністрації, яка вправі звернутися до касаційної
інстанції для захисту свої прав, відповідно до ст. 107 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, як особа, чиї права і обов'язки порушені оскаржуваним
рішенням місцевого господарського суду.
Приймаючи у справі рішення від ХХ.05.2003 р. та задовольняючи
позов, суд першої інстанції не врахував функції районної державної
адміністрації у сфері розпорядження і контролю за здійсненням
реформування земельних відносин у агропромисловому комплексі, чим
порушив права органу виконавчої влади - касатора, виключеного
судом зі складу учасників судового процесу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
суду першої ін-станції підлягає скасуванню у будь-якому випадку,
якщо таким рішенням порушено права не залученої до участі у справі
особи.
Одночасно судова колегія відмічає, що ухвалою від ХХ.09.2003 р.
суд на підставі заяви позивача про роз'яснення прийнятого у справі
рішення від ХХ.05.2003 р., посилаючись на ст.ст. 86, 89, 116 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, спонукав не залучених у справі осіб здійснити
певні дії по забезпеченню виконання рішен-ня.
Наведена ухвала суперечить за змістом ст. 89, 116 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки видана за межами предмету спору без
залучення осіб, до яких видано ухвалу, та відсутністю встановлення
порушення прав позивача зазначеними в ухвалі особами.
Згідно з п.п. 6, 8, 9 ст. 118 ЗК України передача ( 2768-14 ) (2768-14)
земельних ділянок у власність громадянам здійснюється на підставі
дій повноважних органів і організацій на виготовлення проектів
відводу та іншої документації, яка у позивача відсутня з обставин,
що підлягали встановленню при ухваленні рішення по суті.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що
відповідно до ст.ст. 107, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції для визначення усіх
суттєвих обставин у справі, які виникли при посвідченні прав
власності на земельні ділянки внаслідок реформування
сільськогосподарського підприємства, оформлення права власності
власників земельних сертифікатів та набуття права власності
позивача на земельні ділянки, відповідність цих обставин
законодавству, зважаючи на правовстановлюючі документи позивача і
засновників ВАТ "ХХХ".
Керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-9, п. 3 ч. 2 ст.
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.05.2003 р. у
справі № Х3 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Касаційну скаргу в частині оскарження ухвали суду першої
інстанції, оголошену по розгляду справи за нововиявленими
обставинами ХХ.11.2003 р. залишити без розгляду.