ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.02.2004 Справа N А28/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Томаківського районного споживчого
товариства
на постанову від 04.07.2003р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А28/8 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Томаківського районного споживчого
товариства
До Марганецької об’єднаної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області
про Визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Карюк Д.О. (дов. № 34 від 18.02.2004р.)
відповідача – Старостенко В.М. (дов. № 74/8/10-0 від 10.01.04р.)
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.03.2003 року (суддя Сизько І.А.), яке залишено без змін
постановою від 04.07.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія суддів ЄвстигнеєвО.С., І.В.Тищик,
Л.О.Чимбар) було відмовлено у позові Томаківському районному
споживчому товариству до Марганецької об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним рішення Марганецької
об'єднаної державної податкової інспекції від 17.04.2002 року
№ 92-23-01746285/2040/10/23-3 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства.
Томаківське районне споживче товариство (позивач) звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати прийняті у справі судові та задовольнити
позовні вимоги Томаківського районного споживчого товариства у
повному обсязі.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2002 року Марганецькою
об'єднаною державною податковою інспекцією було прийнято рішення
№ 92-23-01746285/2040/10/23-3 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства, згідно з яким позивачу донараховані
податки і збори та застосовані фінансові санкції у наступних
розмірах: штрафна санкція у сумі 129806,57 грн. за витрачання
готівки з виручки від реалізації продукції на оплату праці за
наявності податкової заборгованості; штрафна санкція у сумі
13767,62 грн. за перевищення встановлених строків використання
виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів під
звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;
донарахований податок на прибуток у сумі 6960 грн., застосовано
штрафну санкцію по податку на прибуток у розмірі 486 грн.;
донарахований податок на додану вартість у сумі 7644 грн.,
застосовано штрафну санкцію по податку на додану вартість у сумі
7587 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення був акт від
05.04.2002р. № 256 “Про результати позапланової документальної
перевірки Томаківського районного споживчого товариства з
питання дотримання вимог податкового законодавства за період
фінансово-господарської діяльності з 01.01.1999р. по
31.12.2001р.”. Зазначеним актом встановлені порушення
податкового законодавства з боку позивача, що призвело до
нарахування податків і застосування відповідних фінансових
санкцій.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Указу Президента
України від 12.06.1995р. № 436/95 “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
(із наступними змінами і доповненнями) у разі
порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними
особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами
без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а
також постійними представництвами нерезидентів, через які
повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність,
норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що
встановлюються Національним банком України, до них
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу... за
витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції
(робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату
заробітної плати, матеріального заохочення, допомог усіх видів,
компенсацій за наявності податкової заборгованості - у розмірі
здійснених виплат (в редакції станом до 07.09.2001 року) і за
витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт,
послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із
кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за
винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат
громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини,
одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби,
компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі
здійснених виплат (в редакції станом на день прийняття спірного
рішення).
Таким чином, Указ Президента № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
пов'язує
заборону витрачання виручки на виплату заробітної плати із
наявністю податкової заборгованості у момент виплати заробітної
плати із отриманої виручки. Наявність податкової заборгованості
доведено податковою інспекцією та встановлено у процесі розгляду
справи в господарському суді першої та апеляційної інстанцій.
Посилання позивача на списання податкового боргу не може бути
взято до уваги, оскільки списання та розстрочення податкового
боргу відбулося лише у 2001р., що не може свідчити про фактичну
відсутність такого боргу станом на 1999р.-2000роки. Тобто на
момент виплати заробітної плати із отриманої виручки така
заборгованість існувала та не була списана.
Щодо списання податкової заборгованості, нарахованої за спірним
рішенням, то господарським судом зроблений обґрунтований
висновок щодо порядку дії ст. 18 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.12.2000 року
№ 2181 (надалі - Закон № 2181). Оскільки донарахування податків
і застосування відповідних фінансових санкцій проведено у момент
прийняття спірного рішення, тобто 17.04.2002 року, то і списання
або реструктуризація цих санкцій може бути проведена саме
починаючи із 17.04.2002 року. Відповідно до ст. 18 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягає податковий
борг (крім штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999
року і не сплачений до набрання чинності цією статтею (18.1.1).
Податковий борг, який виник у період з 1.01.2000 року до
1.01.2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією
статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений...
(п.п. 18.1.2). Тобто, списанню на підставі п. 18.1 ст. 18
зазначеного Закону підлягає податковий борг, який значився у
податковому обліку платника податку станом на 31.12.1999 року і
не був сплачений станом на 21.02.2001, а також податкові
зобов*язання, що виникли у податкових періодах з кінцевим
строком 31.12.1999, у разі самостійного виявлення та
декларування платником податків протягом 60 календарних днів від
дня набрання чинності цієї статтею /п. 18.1.5/. Податковий борг,
який виник і був відтворений у податковому обліку платника
податку у період з 01.01.2000 до 01.01.2001, але не був
сплачений станом на 21.02.2001, міг бути розстрочений за
бажанням платника податків на умовах, передбачених п.п. 18.1.2
п. 18.1 ст. 18 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. На цих же
умовах платник податків за своїм бажанням мав право розстрочити
податкові зобов*язання, які виникли за період з 01.01.2000 року
по 01.01.2001 року, у разу їх самостійного виявлення і
декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання
чинності ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
. У даному випадку відповідні суми донараховані
рішенням ДПІ і виникли лише після прийняття рішення ДПІ. За
таких обставин підстави для їх списання відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова від
04.07.2003р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
відповідає нормам матеріального та процесуального права і
підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Томаківському районному споживчому товариству строк
для звернення з касаційною скаргою.
Касаційну скаргу Томаківського районного споживчого товариства
залишити без задоволення.
Постанову від 04.07.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № А28/8 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.