ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 40/596
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників:
позивача -
відповідачів -
розглянувши у ТОВ "СДП"
відкритому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 11 листопада 2003 року
господарського суду м.Києва
та постанову від 10 грудня 2003 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства
"К"
до ТОВ "Компанія "Е",
ТОВ "СДП",
3-тя особа: Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права
власності на об'єкти нерухомого
майна
про визнання недійсними договорів та
виселення
в с т а н о в и в:
У жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
м.Києва з позовом до ТОВ "Компанія "Е" і ТОВ "СДП" про визнання
договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним та
виселення з нежитлового приміщення, посилаючись на те, що вказані
вимоги не відповідають вимогам закону.
Рішенням господарського суду м.Києва від 11 листопада 2003 року
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10
грудня 2003 року рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ "СДП" просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача-2 до суду
не надходили.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення
про задоволення позову, господарський суд, з яким погодилась
апеляційна інстанція, виходив з того, що укладений 30.08.2002 року
між позивачем та відповідачем-1 договір № 09-08 та укладений
21.10.2002 року між відповідачами договір № 01- 10/02ДП
купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1894 кв.м,
розташованого за адресою: м.Київ, вул.Котовського,11 суперечать
вимогам ст. 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, оскільки
рішення господарського суду м.Києва у справі № 3/322 від
26.07.2002 року, яким визнано недійсним договір від 30.07.1997
року застави нежитлового приміщення загальною площею 1894 кв.м,
розташованого за адресою: м.Київ набрало законної сили 13.02.2003
року.
Крім того, господарський суд врахував ту обставину, що угода між
позивачем і відповідачем-1 про взаємні зобов'язання від 26.07.2002
року стосовно прийняття ними на себе зобов'язань, щодо об'єднання
зусиль, спрямованих на погашення боргу перед кредитором, свідчить,
що умови цієї угоди не були погоджені сторонами в порядку,
передбаченому ч. 3 п. 7 даної угоди з банком-кредитором.
Проте, з вказаними висновками господарських судів погодитись не
можна, враховуючи наступне.
Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі,
господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що рішенням
господарського суду м.Києва від 14.09.2000 року у справі № 17/35
за позовом ЗАТ "К" до АКАПБ "Україна" про визнання недійсним
кредитного договору № 28/224, вказаний договір визнано недійсним.
Відповідно ж до вимог ст. 28 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, право застави припиняється з припиненням
забезпеченого заставою зобов'язання.
Господарський суд вказані обставини з достовірністю не з'ясував та
не перевірив, правової оцінки встановленому не дав.
Не врахував зазначені обставини господарський суд і при
обгрунтуванні задоволення позову, відповідно до укладеної угоди
про взаємні зобов'язання позивача з відповідачем, згідно
кредитного договору № 28/224 від 08.07.1997 року.
Крім того, господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що
відносно вказаних спірних приміщень, розташованих по
вул.Котовського,11, в провадженні господарського суду м. Києва є
Справа N 31/224 за позовом ЗАТ компанія "К" до ЗАТ "К", треті
особи ТОВ "Компанія "Е" та ТОВ "СДП" про виселення, що
стверджується ухвалою господарського суду м.Києва від 10.10.2003
року, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 520).
Зазначені обставини господарським судом також не з'ясовувались та
не перевірялися, що визнати законним і обгрунтованим не можна.
Перевіряючи законність та обгрунтованість прийнятого господарським
судом рішення, апеляційна інстанція на вказані вище обставини
уваги не звернула.
За таких обставин, суд вважає, що рішення господарського суду та
постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права, тому останні не можуть
залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть
позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам
дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог діючого
законодавства.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10
грудня 2003 року та рішення господарського суду м.Києва від 11
листопада 2003 року скасувати, частково задовольнивши касаційну
скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва в
іншому складі суду.