ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 37/1
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б.
Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу P-ської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 10 листопада 2003 р.
Дніпропетровського апеляційного Господарського суду
за позовом Приватного підприємства "XXX"
до P-ської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсною першої податкової вимоги
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились, повідомлені належно про час і місце
розгляду касаційної скарги
від відповідача: А.А.А. дов. № 6
Приватним підприємством "XXX" у травні 2003 р. заявлений позов про
визнання недійсною першої податкової вимоги P-ської об'єднаної
державної податкової інспекції від 19.02.2003 № 1/140/2793/10/240
в частині нарахування 47281,05 грн. податкових зобов'язань, та про
визнання задоволеною скарги позивача на податкове-повідомлення
P-ської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.08.2002 №
0000162306/0/17422. Позовні вимоги обґрунтовані приписами
підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 5 "Положення
про порядок подання та розгляду скарг платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( z0723-96 ) (z0723-96)
, з огляду
на те, що підприємство на протязі 20 днів не отримало від
податкової служби відповіді на скаргу, якою оскаржувалось рішення
відповідача, і відповідно скаргу слід вважати задоволеною, а
направлену після цього першу податкову вимогу відповідача -
недійсною.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11
липня 2003 р., що ухвалене суддею Кеся Н.Б., позовні вимоги
задоволені частково. Перша податкова вимога P-ської об'єднаної
державної податкової інспекції від 19.02.2003 № 1/140/2793/10/240
в частині нарахування 47281,05 грн. визнана недійсною з огляду на
приписи підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким передбачена
процедура адміністративного оскарження рішень податкових органів.
Зокрема, суд встановив факт вчасного звернення позивача до ДПІ зі
скаргою на податкове повідомлення від 28.08.2002 №
0000162306/0/17422, відповідно до вимог пункту 5.1 "Положення про
порядок подання та розгляду скарг платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( z0723-96 ) (z0723-96)
.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання
задоволеною скарги позивача припинено на підставі пункту 1 статті
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого Логвиненко А.О., суддів Кузнецової І.Л., Швець В.В.
постановою від 10 листопада 2003 р. залишив перевірене рішення
Господарського суду Дніпропетровської області без змін з тих же
підстав, а апеляційну скаргу P-ської об'єднаної державної
податкової інспекції - без задоволення. Постанова апеляційного
суду мотивована тим, що відсутній факт узгодження податкового
зобов'язання та виникнення податкового боргу за податковим
повідомленням ДПІ на суму 47281,05 грн., і відповідно виставлена
податкова вимога на вказану суму є неправомірною.
H-ська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2003 та
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.11.2003 прийняті з порушенням матеріального права. Просить
Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів
справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у
справі, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних
вимог. Заявник посилаючись на положення підпункту 5.2.2 пункту 5.2
статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
наголошує на неправомірному застосуванні
господарськими судами приписів пункту 5.1 Положення про порядок
подання та розгляду скарг платників податків державними
податковими адміністраціями ( z0723-96 ) (z0723-96)
. Приписами Закону
визначено, що платник податків повинен звернутися з повторною
скаргою саме безпосередньо до контролюючого органу вищого рівня.
Приватним підприємством "XXX" відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Вищий господарський суд України переглянув матеріали справи,
доводи касаційної скарги, заслухав доповідь судді Добролюбової
Т.В. та пояснення представника податкової служби, який підтримав
доводи касаційної скарги, відзначає наступне:
Податковим повідомленням - рішенням P-ської об'єднаної державної
податкової інспекції від 28.08.2002 № 0000162306/0/17422,
позивачеві визначено податкові зобов'язання у розмірі 47281,05
грн. фінансових санкцій за порушення "Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні" ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
За результатами розгляду скарги позивача від 12.09.2002р., поданої
в адміністративній апеляційній процедурі, рішенням P-ської ОДПІ
від 8.11.2002 № 21514/10/23328 оспорюване податкове
повідомлення-рішення від 28.08.2002 № 0000162306/0/17422 залишене
без змін, а скарга позивача залишена без задоволення. 18.11.2002р.
позивач направив до P-ської ОДПІ скаргу, адресовану до Державної
податкової адміністрації у м. Дніпропетровську, в якій
оскаржується рішення P-ської ОДПІ від 8.11.2002р. та податкове
повідомлення-рішення від 28.08.2002 № 0000162306/0/17422.
Згідно абзаців першого і шостого підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті
5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий
орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань
оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої
законом, такий платник податків має право звернутися до
контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка
подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами,
розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне
надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником
податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого
органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
мотивоване рішення і направити його протягом двадцяти календарних
днів з дня отримання скарги платника податків на його адресу
поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
У разі, якщо контролюючий орган направляє платнику рішення про
повне чи часткове незадоволення його скарги, такий платник вправі
звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем
отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу
вищого рівня, а при повторному повному чи частковому незадоволенні
скарги - до контролюючого органу вищого рівня з дотриманням
вказаного десятиденного строку для кожного випадку оскарження і
двадцятиденного строку для відповіді на нього. Відповідно до
пункту 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників
податків органами державної податкової служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
,
розробленого на підставі норм, передбачених, зокрема, Законом
України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, та затвердженого
наказом ДПА України від 02.03.2001 № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за №
238/5429, скарга (заява) на рішення органу державної податкової
служби повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до
органу державної податкової служби поштою або передана фізичною чи
юридичною особою через представника. В той же час підпункт 4.2
пункту 4 і підпункт 5.1 пункту 5 названого Положення ( z0723-96 ) (z0723-96)
передбачають, що скарга повинна бути подана до органу державної
податкової служби відповідного рівня протягом десяти календарних
днів, наступних за днем отримання платником податків податкового
повідомлення або рішення органу державної податкової служби
(первинна скарга) або рішення про повне або часткове незадоволення
його скарги (повторна скарга). У абзаці 3 підпункту 5.2.2 пункту
5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що у разі коли вмотивоване рішення
за скаргою платника податків не надсилається платнику податків
протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого
за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника),
така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника
податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що скарга
подана позивачем в порядку та в межах строку, встановленого
підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону України від 21.12.2000 №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
та підпунктом 5.1 пункту 5 Положення
( z0723-96 ) (z0723-96)
, господарські суди обґрунтовано визнали, що у
відповідача не було законних підстав для виставлення першої
податкової вимоги від 19.02.2003 № 1/140/2793/10/240, за умови
встановлення факту неузгодженості податкових зобов'язань
процедурою адміністративного оскарження. Відповідно до вимог
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених
у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування місцевим господарським судом норм процесуального та
матеріального права. За таких обставин справи не вбачається
правових підстав для скасування переглянутих у справі судових
актів, а відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 107, 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня
2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10 листопада 2003 р. у справі № 37/1
залишити без змін.
Касаційну скаргу P-ської об'єднаної державної податкової інспекції
залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь