ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 33/377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Державної інспекції з контролю за
скаргу цінам в м. Києві
на постанову від 06.10.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Державної інспекції з контролю по
цінам в м. Києві
до Приватного підприємства “Е”
про стягнення економічних санкцій у сумі 11 987, 61 грн.
зустрічним позовом про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
у травні 2003 року Державна інспекція по контролю за цінами в
місті Києві звернулась до суду з позовом про стягнення з
приватного підприємства “Е” в доход бюджету 3 995,87 грн., які
відповідач безпідставно отримав внаслідок перевищення граничних
оптових та роздрібних торгівельних надбавок на лікарські засоби
і 7 991,74 грн. штрафу.
У зустрічному позові відповідач просив визнати недійсним рішення
Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від
20.02.2003 року № 33 про застосування штрафних санкцій з мотивів
невідповідності висновків діючим правовим нормам.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2003 року
позов задоволено. Провадження у справі по зустрічному позов
припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 року рішення господарського суду міста Києва від
23.06.2003 року скасовано.
Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду
скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін посилаючись на неправильну правову оцінку апеляційним судом
обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом до 19.02.2004 року перерви,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги судова
колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, а рішення місцевого господарського суду частково
виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення
повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів
міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
від
25.12.1996р. № 1548, прийнятої відповідно до повноважень,
наданих йому ст. 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення”,
встановлення граничних торгівельних надбавок (націнок) на
лікарські засоби і вироби медичного призначення зазначені у
переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів
медичного призначення, ціни на які підлягають державному
регулюванню, що реалізовуються населенню через аптечну мережу,
віднесено до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської та Севастопольської державних
адміністрацій.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
02.07.2002р. № 1292 "Про регулювання граничних торгівельних
надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного
призначення" ( 1292-2002-п ) (1292-2002-п)
, яке прийнято відповідно до
зазначеної постанови та наказу Міністерства охорони здоров'я
України та Міністерства економіки з питань європейської
інтеграції України від 03.12.2001р. № 480/294 яким затверджено
"Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів та виробів
медичного призначення, ціни на які підлягають державному
регулюванню", встановлено граничний рівень роздрібної надбавки
(націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення,
ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються
населенню через аптечну мережу на рівні не вище ніж 25% оптової
ціни виробника (митної вартості) та встановлено граничний рівень
постачальницько-збутової надбавки (націнки) на рівні не вище ніж
5% оптової ціни виробника (митної вартості).
Перевіряючи дотримання відповідачем нормативних показників щодо
граничних торгівельних надбавок при реалізації лікарських
засобів Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві
виявлено, що за період з 22.07.2002 року по 23.01.2003 року ним
допущено перевищення граничних торгівельних надбавок на
лікарські засоби на загальну суму 3 995,87 грн.
При цьому були враховані зауваження відповідача щодо виявлених
порушень та правильності розрахунків.
За таких обставин, та враховуючи, що згідно ст. 14 Закону
України „Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
в разі порушення
державної дисципліни цін вся необґрунтовано одержана виручка
підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від
підпорядкованості підприємства, організації, а в позабюджетні
фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі
необґрунтовано одержаної суми виручки, місцевий господарський
суд прийшов до правильного висновку, що приймаючи рішення про
застосування економічних санкцій Державна комісія з контролю за
цінами в м. Києві діяла в межах наданих їй повноважень і
правомірно постановив рішення про стягнення необґрунтовано
отриманої виручки і штрафу в доход бюджету.
Проте припиняючи провадження у справі по зустрічному позову суд
помилково зазначив про непідвідомчість суду заявленого позову, а
тому судова колегія вважає можливим, з урахуванням обставин
справи, скасувати рішення у цій частині і постановити рішення
про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Щодо посилань апеляційного суду на невизначеність термінів
“оптова ціна виробника (митна вартість) та їх складових, що на
думку суду виключало правильно вирахування торгівельної
надбавки, то вони не можуть бути визнані такими, що давали право
на скасування рішення місцевого суду, оскільки відповідно до
Закону України “Про бухгалтерський облік і звітність в Україні”,
Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його
застосування, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9
“запаси”, формування регульованих цін на лікарські засоби в
підприємствах торгівлі повинно здійснюватись з нарахування
надбавок в межах граничних рівнів до фактичних цін реалізації
виробників, що і було враховано під час перевірки відповідача.
За таких обставин керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 року та рішення господарського суду міста Києва від
23.06.2003 року в частині припинення провадження у справі по
зустрічному позову скасувати і у задоволенні зустрічного позову
відмовити.
У решті рішення господарського суду міста Києва від23.06.2003
року залишити без змін.