ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 справа N 31/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Приморському районі м.
відкритому Маріуполя
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.11.2003
у справі № 31/52
господарського суду Донецької області
за позовом ПП "ТР"
до ДПІ у Приморському районі
м. Маріуполя, Управління Державного
казначейства у Донецькій області
про відшкодування з державного бюджету
бюджетної заборгованості з ПДВ у
сумі 21589 грн. та процентів у
розмірі 7918, 21 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2003 у
справі № 31/52, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 12.11.2003 позов задоволено:
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з ПДВ за жовтень 2001 р. у сумі 29 287 грн. та
листопад 2001 р. у сумі 220 грн. з мотивів порушення відповідачем
права позивача на відшкодування податку на додану вартість,
передбаченого п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.11.2003, рішення господарського суду Донецької області від
14.07.2003 у справі № 31/52 та прийняти нове рішення про відмову у
задоволенні позову, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст. 84,
п.п. 5, 7 ст. 105, п. 4 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
також п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки судом при задоволенні позову було взято до
уваги лише декларації за жовтень та листопад 2001 р., згідно з
якими суми експортного відшкодування склали за жовтень - 69 648
грн., за листопад - 220 грн., і не взято до уваги податкові
декларації за грудень 2001 р.; лютий, квітень, жовтень 2002 р.;
згідно з якими у позивача була заборгованість по сплаті податку на
додану вартість до бюджету.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Позивач надав до ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя декларацію
з податку на додану вартість за жовтень 2001 р., в якій заявлено
до відшкодування податок на додану вартість протягом 30
календарних днів з дня подання цієї декларації по експортним
операціям з наданням відповідних розрахунків експортного
відшкодування та вантажно-митних декларацій відповідно на суму 69
648 грн. та шляхом зменшення податкових зобов'язань протягом 3-х
наступних звітних періодів бюджетне відшкодування у сумі 15 299
грн.; а також декларацію за листопад 2001 р., в якій заявлено до
відшкодування податок на додану вартість протягом 30 календарних
днів з дня подання цієї деклараціє по експортним операціям з
наданням відповідних розрахунків експортного відшкодування та
вантажно - митних декларацій відповідно на суму 220 грн. та шляхом
зменшення податкових зобов'язань протягом 3-х наступних звітних
періодів у сумі 15 226 грн.
Позивач просить стягнути з коштів Державного бюджету України суму
відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад 2001
р. за експортними операціями лише частково: за жовтень 2001 р. у
сумі - 29 287 грн. та за листопад 2001 р. - 220 грн. відповідно, а
всього у сумі 29 507 грн.
Відповідачем перевірена обґрунтованість заявлених до відшкодування
сум податку на додану вартість з Державного бюджету України, про
що складений акт № 23-111-1/67 від 27.03.2002 і дана сума
відшкодування за ці періоди була попередньо підтверджена.
Представник відповідача також погодився з обгрунтованістю даної
суми (пояснення від 14.07.2003).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням
платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю
або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Особливості експортного відшкодування, передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з
п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається з митною декларацією, яка
підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної
території України, відповідно до митного законодавства, або актом
(іншим документом), який засвідчує передання права власності на
роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України; та копіями платіжних доручень, завірених
банком, про перерахування платником податку коштів на користь
іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт,
послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого
придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо
ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Господарськими судами встановлено, що заявлена до відшкодування
сума податку на додану вартість за операціями з вивезення товарів
за межі митної території України у жовтні, листопаді 2001 р.
підтверджена матеріалами справи, в т.ч. деклараціями з податку на
додану вартість, розрахунками експортного відшкодування, належно
оформленими вантажно - митними деклараціями. Факт вивезення
товарів за межі митної території України відповідачем не
оспорюється.
У строки, передбачені Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та податковими деклараціями позивача,
експортне відшкодування податку на додану вартість здійснено не
було.
Що стосується доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі,
щодо наявності заборгованості позивача перед бюджетом по сплаті
податку на додану вартість у грудні 2001 р. - 216 грн., лютому
2002 р. - 13 207 грн., у квітні 2002 р. - 4 124 грн., у жовтні
2002 р. - 46 813 грн., то слід зазначити, що строки експортного
відшкодування, чітко передбачені у Законі України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та в поданих позивачем податкових
деклараціях з податку на додану вартість за жовтень - листопад
2001 р. (30 календарних днів з дня подання розрахунку), було
відповідачем порушено, експортне відшкодування позивачу не
здійснено, що не заперечується і самим відповідачем.
Доводи відповідача щодо порушення судом п. 4 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з тим, що постанова господарського
суду апеляційної інстанції не була підписана суддями,
спростовуються матеріалами справи (а.с. 202-203), згідно з якими
постанова господарського суду апеляційної інстанції підписана
всіма суддями, що зазначені в постанові, а на адресу відповідача
було надіслано належно засвідчену копію постанови апеляційного
господарського суду.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 12.11.2003 у справі 31/52 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
1119, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
cnqond`pq|jncn суду від 12.11.2003 у справі № 31/52 - без змін.