ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 справа N 26/117а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Артемівської ОДПІ
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.11.2003
у справі № 26/117а
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного виробничо-комерційного
підприємства "В"
до Артемівської ОДПІ
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2003 у
справі № 26/117а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 12.11.2003 позов задоволено
частково: податкові повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від
27.03.2003 122600/0 № 942/2003-26-2/24820593/6452, 0000142600/0
№ 943/2003-26-2//24820593/6453 визнано недійсними з мотивів
неправильного застосування відповідачем норм Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції
Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР та Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 № 13-92. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі Артемівська ОДПІ просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2003,
рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2003 у
справі № 26/117а в частині визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 27.03.2003 122600/0 №
942/2003-26-2/24820593/6452, 0000142600/0 №
943/2003-26-2//24820593/6453 та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 8, 9, 19 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок із громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Артемівською ОДПІ здійснено позапланову документальну перевірку
дотримання вимог податкового законодавства підприємством позивача
за період з 01.01.2002 року по 01.01.2003, за наслідками якої
складено акт від 25.03.2003 № 607/26-2- 211/24820593. В акті
перевірки встановлено факти заниження позивачем податку на
прибуток внаслідок неправомірного включення до валових витрат
витрат по придбанню товарно - матеріальних цінностей за готівкові
кошти у ПП Торговий дім "П" м. Київ, ЛТД "К" м. Вінниця, ПП "О" м.
Київ, не зареєстрованих в органах державної влади як суб'єкти
підприємницької діяльності та в органах державної податкової
служби - як платники податків; а також факти невключення до
сукупного оподатковуваного доходу громадянина В-ва О.М. сум,
виданих під звіт для придбання товарів, робіт, послуг, і не
повернутих відповідно до порядку ведення касових операцій.
На підставі зазначеного акту перевірки, Артемівською ОДПІ ophimrn
податкове повідомлення-рішення від 27.03.2003 122600/0 №
942/2003-26-2/24820593/6452, яким позивачу донараховано податок на
прибуток у сумі 67 900 грн. та застосовано фінансові санкції у
розмірі 33 950 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.03.2003
132600/0 № 944/2003-26- 2/24820593/6454, яким позивачу
донараховано податок на додану вартість у сумі 42 601 грн. та
застосовано фінансові санкції у розмірі 10 650 грн.; податкове
повідомлення-рішення від 27.03.2003 0000142600/0 №
943/2003-26-2/24820593/6453, яким позивачу донараховано
прибутковий податок з робітників та службовців у сумі 69 862 грн.
та застосовано фінансові санкції у розмірі 139 724 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того,
що факт отримання позивачем продукції і послуг у ПП "О", ПП "П",
ЛТД "К" і оплати останніх в касу зазначених підприємств
підтверджено накладними, податковими накладними, виданими
вказаними підприємствами, а також копіями квитанцій до прибуткових
касових ордерів, засвідчених підписами посадових осіб і печатками
згаданих підприємств.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не можна вважати таким, що ґрунтуються на
всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, не дали належну оцінку всім доказам у справі.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Пославшись на підтвердження валових витрат позивача накладними,
податковими накладними ПП "О", ПП "П", ЛТД "К" та копіями
квитанцій до прибуткових касових ордерів, господарський суд
апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки доводам
відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо придбання
позивачем товарів у неіснуючих підприємств (ПП "П" ліквідовано ще
у 2000 році, а ЛТД "К" ніколи не було зареєстроване в органах
державної податкової служби як платник податків).
Крім того, господарським судом не надано будь-якої оцінки
посиланням відповідача на висновок почеркознавчої експертизи,
згідно з яким копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про
оплату одержаної у вищезазначених підприємств продукції підписано
не посадовими особами цих підприємств, а самим В-вим О.М.;
рукописні записи в графах документів з реквізитами ЛТД "К"
виконанні також В-вим О.М. тощо; не досліджено і не надано оцінки
самій довідці почеркознавчої експертизи.
Господарські суди попередніх інстанцій, пославшись в обгрунтування
своїх висновків про підтвердження матеріалами справи валових
витрат позивача на ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (згідно
з якою основним принципом бухгалтерського обліку та фінансової
звітності є превалювання сутності над формою), не взяли до уваги,
що бухгалтерський облік повинен відповідати і фактичним обставинам
діяльності підприємства, фіксувати факти здійснення господарських
операцій, при цьому первинні документи повинні мати обов'язкові
реквізити, зазначені у п. 2 ст. 9 Закону, в т.ч. посади осіб,
відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність
їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських
операцій.
Що стосується посилань господарського суду на донарахування
відповідачем податкового зобов'язання з прибуткового податку з
громадянам позивачеві як юридичній особі, яка не є платником
зазначеного податку, то слід зазначити, що згідно з п. 1.1 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платниками податків є
юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені
підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні
особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не
мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено
обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
1119, ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального права
Украєни ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Артемівської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.11.2003 та рішення господарського суду Донецької області
від 11.07.2003 у справі № 26/117а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.