ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 26/53
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Червонозаводському районі міста
судовому засіданні Харкова
касаційну скаргу
на постанову від 09.10.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 26
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі міста
Харкова
до 1. ТОВ "П";
2. ПП "УП"
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній,
від відповідача 1 не з'явились
від відповідача 2 не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 09.09.2003 ру справі № 26 у задоволенні
позову відмовлене.
В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
просить постановлені по справі судові акти скасувати та прийняти
нове рішення, яким визнати угоду відповідачів недійсною,
посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального
права, а саме: п. 7.1 роз'яснень президії ВГСУ "Про внесення змін
і доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 12.03.1999 року
№ 02-5/111" від 26.04.2002 р. № 04-5/491; п. 7.3 Постанови Пленуму
ВГСУ від 25.07.2002 року "Про заходи по забезпеченню однакового та
правильного застосування законодавства про податки"
( v1056600-02 ) (v1056600-02)
; вимоги ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; ст. 10
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
.
Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надіслали.
Відповідачі-1,2 не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача,
які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що факти та обставини,
встановлені рішенням суду загальної юрисдикції про визнання
недійсними установчих документів відповідача-2, та рішенням
господарського суду про скасування державної реєстрації
відповідача-2, не свідчать про те, що на час укладення угоди
суб'єкт підприємництва (а не окрема фізична особа) діяв з метою,
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства; в матеріалах
справи відсутні докази проведення перевірок суб'єктів
господарювання з питань дотримання вимог податкового
законодавства, нарахування податкових зобов'язань контролюючими
органами та притягнення зазначених підприємств до будь-якої
відповідальності, з чого б можна було дійти висновку про наявність
обставин, з якими ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пов'язує визнання
угод недійсними; рішення суду загальної юрисдикції не є
обов'язковим для даного господарського спору, оскільки предметом
цивільної справи є встановлення правомірності дій посадових осіб
щодо створення, реєстрації підприємства, тоді як предметом даної
справи є вимога про визнання недійсною угоди купівлі-продажу за
результатами дій цих посадових осіб. Наявність умислу у сторін при
укладенні угоди повинно означати, що сторона або сторони
усвідомлювали, або повинні були усвідомлювати протиправність
укладеної угоди, її суперечність меті діяльності суб'єкта
господарювання, інтересам держави та суспільства і прагнули, або
свідомо допускали настання таких наслідків. Умисел юридичної особи
визначається як умисел посадової або іншої фізичної особи, що
підписала договір від імені юридичної особи та має на це належні
повноваження. За відсутністю таких повноважень у фізичної особи
наявність умислу у юридичної особи не може вважатись встановленою.
Предметом спору в даній справі є угода, укладена відповідачами.
Підставою позову є укладення угоди з метою завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства.
Таким чином, вирішивши спір по суті, суди мали дати оцінку спірній
угоді, встановивши юридичний факт укладення її з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, або навпаки. Отже,
встановивши , що позивачем не доведено, що оспорювана угода
укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства, суди фактично самій угоді, а не правовій позиції
позивача, остаточної оцінки не дали.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно ч. 1 ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов'язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від
28.04.1978 року (з наступними змінами) "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними", угода, яка укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак господарський суд не встановив достатніх фактичних та
правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваної угоди
до такої, що спрямована саме на ухилення від оподаткування.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували
питання чи проводились документальні перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних
перевірок за спірною угодою з відповідачем-2 відповідача-1,
застосування до останнього санкцій за порушення податкового
законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття
відповідних заходів для вирішення даного спору.
Крім того, при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснював відповідач-1, яким чином були
використані товари, отримані за спірними угодами, та чи сплачував
відповідач-1 податки від здійснення господарської діяльності.
Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо
наявності умислу та меті учасників господарської угоди, тобто не
витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних
справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова від
07.11.2003 року № 4243/9/10-025 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року по справі
№ 26 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.10.2003 року по справі № 26 - скасувати.
Справу № 26 направити господарському суду Донецької області на
новий розгляд.