ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.02.2004 Справа N 13/215-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова
на постанову від 15.10.2003р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 13/215-03 господарського суду Харківської
області
за позовом Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова
до Приватного підприємства “Грааль”
Приватного підприємства
“УкрДонецькТехнобуд”
про Визнання недійсною угоди
За участю представників сторін:
позивача – Сліденко А.В. (дов. № 1179/10/10 від 13.02.04р.)
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач заявив позов, в якому просив визнати недійсною на
підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
усну угоду купівлі-продажу
запчастин, укладену між відповідачами.
Листом № 4823/10/10-025 від 14.08.2003 р. позивач уточнив
позовні вимоги і просив визнати недійсною угоду, укладену між ПФ
“Грааль” та ПП “УкрДонецькТехноБуд” на підставі первинних
бухгалтерських документів на загальну суму 20900,20 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2003
року (суддя Водолажська Н.С.), яке залишено в силі постановою
від 15.10.2003р. Харківського апеляційного господарського суду
(колегія суддів І.С.Карабань, В.О.Івакіна, А.Ф.Твердохліб), у
задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі
судові рішення з підстав неправильного застосування ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та прийняти рішення про задоволення позовних
вимог у повному обсязі.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суд виходив із того, що позивачем не доведена
наявність в діях відповідачів мети, завідомо суперечної
інтересам держави і суспільства, та спрямованість цих дій на
приховування від оподаткування доходів.
Зазначений висновок було зроблено судом першої та апеляційної
інстанцій без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це
вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При визначенні умислу підприємства на несплату податків судом не
дано належної оцінки фактам, встановленим в рішенні місцевого
суду Куйбишевського району м. Донецька від 29.07.2002 р., яким
було визнано недійсними установчі документи ПП
“УкрДонецькТехноБуд” з моменту державної реєстрації та визнано
недійсним з моменту видачі свідоцтво про реєстрацію ПП
“УкрДонецькТехноБуд” як платника ПДВ.
Вказаним рішенням встановлено, що ПП"УкрДонецькТехноБуд”
зареєстроване на підставну особу - Шубеніну Є.В., яка не мала
наміру та можливостей займатися підприємницькою діяльністю, та
зареєструвала підприємство за винагороду на прохання свого
знайомого. Після державної реєстрації Шубеніна Є.В.
фінансово-господарську діяльність не вела, жодних угод не
укладала, ніяких документів в якості директора не підписувала,
де знаходяться установчі документи підприємства не знає. З
моменту реєстрації підприємство не знаходиться за юридичною
адресою вказаною в статуті.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій зазначені
обставини справи залишені поза увагою, а також не дотримано
вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в
порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди
недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних
юридичних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Вищевказані обставини не були взяті до уваги та не оцінювались
судом належним чином при винесенні рішення та постанови по
справі, а також не досліджувалось обставини щодо створення
ПП"УкрДонецькТехноБуд” з метою здійснення незаконної
фінансово-господарської діяльності та завідомо ухилення від
сплати податків.
У зв'язку з цим судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову від 15.10.2003р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Харківської
області від 28.08.2003 року у справі № 13/215-03 скасувати.
Справу № 13/215-03 направити на новий розгляд до Господарського
суду Харківської області.