ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.02.2004                              Справа N 13/197

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                             головуючого,

                             доповідача, судді,

     за участю повноважних представників

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому засіданні

касаційну скаргу                            ВАТ "ЧЗ"

на ухвалу                    від 26 вересня 2003 року

господарського суду

Кіровоградської області

та постанову                 від 25 листопада 2003 року

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі                     № 13/197

за позовом                   ВАТ "КЕ"

до                           ВАТ "ЧЗ", Відділ державної

                             виконавчої служби Ленінського

                             районного управління юстиції

на                           дії  відділу  державної  виконавчої

                             служби     Ленінського    районного

                             управління юстиції

                          В С Т А Н О В И В:

У червні  2001  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Кіровоградської  області з позовом до ВАТ "ЧЗ" про стягнення боргу

за спожиту електроенергію.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 3 вересня

2001  року  позов задоволений.  На виконання рішення суду 5 червня

2003 року видано наказ.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26 вересня

2003  року  скаргу  на  дії  відділу  Державної  виконавчої служби

Ленінського районного управління юстиції в м.Кіроворгаді,  з  якою

відповідач звернувся до господарського суду, відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

25 листопада 2003 року ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить вказані ухвалу та постанову

скасувати,   оскільки   при   їх  прийнятті  були  порушені  норми

матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши правильність  застосування  господарськими  судами

при  прийнятті  оскаржуваних  судових  рішень норм матеріального і

процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Статтею 116  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачено,  що виконання

рішення господарського суду провадиться на підставі  виданого  ним

наказу, який є виконавчим документом.

Стаття 18  Закону  України  "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        

визначає,  що державний виконавець відкриває виконавче провадження

на  підставі виконавчого документа,  зокрема,  за заявою стягувача

або   його   представника   про   примусове   виконання    рішення

господарського суду.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  виданий  стягувачеві  наказ

пред'явлено до виконання в межах встановленого для пред'явлення до

виконання строку, тобто до 5 вересня 2003 року.

Згідно   ст.  24   Закону  України   "Про   виконавче провадження"

( 606-14 ) (606-14)
         державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання

виконавчий  документ  та  відкрити виконавче провадження,  якщо не

закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і

цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом.

Як правильно  встановлено  судом апеляційної інстанції,  за заявою

позивача,  відділом  державної   виконавчої   служби   Ленінського

районного управління  юстиції  м.  Кіровограда 20 червня 2003 року

було винесено постанову  про  відкриття  виконавчого  провадження.

Виконавчий  документ,  пред'явлений  до  виконання,  тобто  наказ,

відповідає  вимогам  ст.  19   Закону   України   "Про   виконавче

провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        .

Враховуючи наведене,  суд вважає, що апеляційний господарський суд

правильно прийшов до висновку,  що посилання суду першої інстанції

на  те,  що  вказані  дії  відділу  державної  виконавчої служби є

правомірними, відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясували та

перевірили всі обставини справи,  дали належну правову оцінку всім

доказам та прийняли законні і  обгрунтовані  судові  рішення,  які

необхідно залишити без змін.

Керуючись   ст.  ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-11  ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26  вересня

2003    року    та   постанову   Дніпропетровського   апеляційного

господарського суду від 25 листопада 2003 року залишити без  змін,

а касаційну скаргу ВАТ "ЧЗ" - без задоволення.