ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 11/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ТОВ “Федорівський офтальмологічний
скаргу центр “З”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003
у справі за позовом ТОВ “Федорівський офтальмологічний
центр “З”
до ВАТ “Трест “К”
про стягнення 72 909, 91 грн.
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2002 року ТОВ “Федорівський офтальмологічний центр “З”
звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Трест “К”
про стягнення 72 909, 91 грн. збитків, завданих неправомірним
знесенням належного йому незавершеного будівництва тимчасової
споруди по вул. Л. Толстого, 37, м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2003, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 14.10.2003 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими по справі судовими рішеннями,
позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на неповноту
судового слідства та неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд
виходив з недоведеності розміру завданої позивачу шкоди та
протиправності поведінки відповідача.
З наведеними судом першої інстанції мотивами відмови у позові
погодився і апеляційний суд.
Проте повністю погодитись з висновками суду не можна, оскільки
зроблені вони без повної та всебічної перевірки обставин справи.
Обґрунтовуючи правомірність своїх вимог про відшкодування шкоди,
згідно ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позивач посилався на те,
що будівництво здійснювалось відповідно до отриманого на це
дозволу, на наданій йому для цього у користування земельній
ділянці, а передача спірної земельної ділянки іншому користувачу
і знесення належної йому споруди відбулось без відшкодування
понесених ним витрат.
На підтвердження цього позивач посилався на рішення Київської
міської ради від 18.12.1997 року, № 278 про надання у
довгострокове користування терміном на 5 років земельної ділянки
по вул. Л. Толстого, 37 м. Києва, з правом будівництва на ній
тимчасової модульної споруди, погодження відповідно до
розпорядження Київської міської державної адміністрації від
18.12.1998 р., № 2436 проектної документації та будівництво
модульної споруди відповідно до отриманого ним від Управління
державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва дозволу
на виконання будівельних робіт від 26.02.1999 р. № 43.
Але, вирішуючи спір, суд першої інстанції і апеляційний суд ці
доводи позивача належним чином не перевірили і не з’ясували,
наскільки правомірно видано дозвіл і розпочато будівництво
тимчасової споруди та чи відповідало це проекту забудови, а тому
посилання суду на неправомірність будівництва лише з мотивів, що
позивач не надав доказів повного виконання розпорядження
Київської міської державної адміністрації від 28.12.1998 р.
№ 2436 та відмови позивачу у визнанні зазначеного розпорядження
недійсним не можна визнати правильними.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації від
3.03.2000 р., № 312, яким визначено замовника будівництва
будинку по вул. Л. Толстого, 35-37 м. Києва та скасовано
попереднє розпорядження від 18.12.1998 р. № 2436, питання щодо
розташованого на земельній ділянці не вирішувалось.
Як на підстави правомірності дій будівельної організації по
знесенню споруди апеляційний суд послався на укладання з нею
угоди № 7 від 01.02.2002 р.
Проте ця угода до матеріалів справи не додана, дані про її
учасників відсутні, обставин, які б свідчили про правомірність
дозволу чи знесення будівлі будівельною організацією у рішенні
та постанові не наведено.
За таких обставин постановлені по справі судові рішення не
можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати наведене, повно та всебічно перевірити обставини
справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від
встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.10.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
08.07.2003 скасувати, а справу передати на новий розгляд у
іншому складі суддів.