ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.02.2004 Справа N 11/225
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову від 06.03.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/225 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроенергосоюз”
До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
про Визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та
розпорядження
За участю представників сторін:
позивача – Батуринцев А.Г. (дов. б/н від 12.02.04р
відповідача – Самсонова Т.О. (дов. № 3439/9/10-114 від
28.11.02р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2003 р. у
справі № 11/225 (суддя Кот О.В.), яке залишено без змін
постановою від 06.03.2003р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Мачульський Г.М., Алданова
С.О., Мартюк А.І.) позовні вимоги ТОВ “Агроенергосоюз”
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
№ 839/23-4/30019199 від 11.06.2002 р.; визнано недійсним
розпорядження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 050 від
11.06.2002 р. про внесення змін у визначену платником податку
суму податку на додану вартість за результатами попередньої
перевірки податкової декларації по податку на додану вартість;
стягнуто з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на користь ТОВ
“Агроенергосоюз” 203,00 грн. судових витрат.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове
рішення, яким відмовити ТОВ “Агроенергосоюз” в позові, вважаючи,
що висновки суду не відповідають п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
: безпідставно
віднесено суму оплати за підшипники до валових витрат
підприємства, і, відповідно, суму податку на додану вартість,
сплачену у складі вартості підшипників, до податкового кредиту з
ПДВ, а також безпідставно застосовано нульову ставку по ПДВ,
оскільки на вантажно-митній декларації був відсутній напис про
фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної
території України.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено
тематичну перевірку дотримання вимог податкового законодавства
ТОВ “Агроенергосоюз”, про що складено акт № 1526/23-4/132 від
11.06.2002 р. Згідно з вказаним актом, перевіркою встановлено,
що у відповідності до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97р.
№ 168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями), підприємство
ВГО СОІV “Союз” відповідно до договору купівлі-продажу та у
зв'язку із реалізацією підшипників котіння роликових виписало
позивачу податкову накладну на загальну суму 3030000,00 грн. в
т.ч. ПДВ - 505000,00 грн. та видаткову накладну на загальну суму
3030000,00 грн. в т.ч. ПДВ 505000,00 грн., оплата надійшла у
розмірі 3030000,00 грн. За наслідками зустрічної перевірки
підприємства “Союз” ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
встановлено, що підприємство “Союз” не є виробником підшипників
і придбало продукцію у ПП"Світлана”, здійснити перевірку якого
відповідач не зміг, оскільки останнє ліквідовано за власною
заявою 05.02.2002 р.
Позивачем до складу валових витрат включена сума витрат,
пов'язаних з придбанням підшипників у підприємства “Союз” і
відображено в декларації про прибуток підприємства за
відповідний період, та до складу податкового кредиту включено
суму податку, сплачену ним у складі ціни придбання підшипників.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 238/97-ВР ) (238/97-ВР)
від 22.05.98р. № 238/97-ВР та п.п. 7.4.5 п. 7.4.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
: оскільки товар був відсутній, то, як вважає
відповідач, сума оплати за підшипники не може бути віднесена до
валових витрат і податки, сплачені у зв'язку з таким
придбаванням, до складу податкового кредиту не включаються. В
результаті позивачем, за висновками відповідача, завищено:
валові витрати на суму 2525000 грн. по звітності про прибуток за
III кв. 2001 року та податковий кредит по ПДВ на суму 505 000
грн. за серпень 2001 року.
Перевіркою також встановлено, що, відповідно до угоди, укладеної
з ТОВ “Кларіант” (Росія), у серпні 2001 р. позивач відвантажив
останньому товар - підшипники котіння роликові № 804704 для
вантажних автомобілів. Згідно з ВМД № 10000/1/515240 від
28.08.2001 р. позивачем вивезено (експортовано) за межі митної
території України товар (підшипники котіння роликові № 804704
для вантажних автомобілів) на загальну суму 2546180,00 грн. В
акті перевірки вказано, що в порушення п.п. 6.2.1, п. 6.2 ст. 6
Закону України 168/97-ВР від 03.04.1997 р. “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, позивачем було безпідставно
застосовано нульову ставку по ПДВ, оскільки на ВМД відсутній
напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі
митної території України, який засвідчується підписом
відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу.
В додатку № 2 до акту перевірки до ТОВ “Агроенергосоюз” за
заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на
суму 757460 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції у
розмірі 378780 грн.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення від 11.06.2002р.
№ 839/23-4/3001919, згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2
ст. 4, п. 17.1.3. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-111,
визначена сума податкових зобов'язань позивача з податку на
прибуток в розмірі 757460,00 грн., застосовано штрафні санкції у
розмірі 378780,00 грн. Розпорядженням № 050 від 11.06.2002 р.
про внесення змін у визначену платником податку суму податку на
додану вартість, за результатами попередньої перевірки
податкової декларації по податку на додану вартість, на підставі
п.п. 7.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідач зменшив позивачу розмір бюджетного
відшкодування ПДВ на суму 505000 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 37, 38, 50
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, переміщення через митний
кордон України товарів та інших предметів підлягає митному
оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами
митниці. Операції, що входять до митного оформлення і порядок їх
здійснення визначається Державним митним комітетом України.
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування митниць, а
також може здійснюватись в зонах митного контролю. Переміщення
(ввезення або вивезення з митної території) через митний кордон
України товарів здійснюється в місцях розташування митниць.
Згідно із ст. ст. 6, 8 Закону України “Про митну справу в
Україні” ( 1262-12 ) (1262-12)
до компетенції митних органів України
відноситься, серед іншого, контроль за митним оформленням та
оподаткуванням товарів та інших предметів, що переміщуються
через митний кордон України, боротьба з контрабандою та іншими
порушеннями митних правил. Товари та інші предмети переміщуються
через митний кордон України під митним контролем. Розділом 8
Митного Кодексу врегульовано виникнення факту порушення митних
правил, провадження у справах про порушення митних правил та
встановлено відповідальність за такі порушення, у тому числі
ст. 109 встановлено відповідальність за недоставлення в митний
орган України предметів та документів.
Відповідно до п. 1.9 Положенням “Про порядок здійснення контролю
за доставкою вантажів у митниці призначення” ( z0042-99 ) (z0042-99)
,
затвердженого наказом Державної митної служби України № 771 від
08.12.1998р., контроль за доставкою товарів в митницю
призначення здійснює митниця призначення цих товарів. У разі
виявлення порушення митних правил справа про таке порушення
заводиться відповідно до п. 1.10 Положення ( z0042-99 ) (z0042-99)
(п. 3.15). Згідно із п. 1.10 Положення ( z0042-99 ) (z0042-99)
, у разі
виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу
про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане
відповідне зобов'язання.
Наказом ДМСУ від 30.12.1998р. № 8283 затверджено типову
технологію митного контролю та митного оформлення товарів та
інших предметів, згідно з якою, митне оформлення - сукупність
дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі товарів,
переміщуваних через митний кордон. Митне оформлення здійснюється
у 4 етапи. Четвертий етап закінчується повним оформленням ВМД.
ВМД вважається оформленою в разі наявності на всіх її аркушах
номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне
оформлення товару.
Відповідно до ст. ст. 2, 6, 8 “Положення про вантажну митну
декларацію” ( 574-97-п ) (574-97-п)
, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., вантажна митна
декларація - заява, що містить відомості про товари та інші
предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний
кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення
митного контролю, митного оформлення, митної статистики,
нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час
декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів
та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України.
У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється
реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку
ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах
особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне
оформлення товару.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ВМД
№ 10000/1/515240 від 28.08.2001 р., вказана ВМД містить відбиток
особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне
оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт),
найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт
пропуску на митному кордоні. Доказів про спростування викладених
у ВМД відомостей або доказів виявлення факту порушення позивачем
митних правил відповідачем не надано. На підтвердження
фактичного перетинання митного кордону України відповідного
вантажу позивачем залучено до матеріалів справи лист Київської
регіональної митниці № 25-37-21/10672 від 05.08.2002 р. та
міжнародну товарно-транспортну накладну СМR А № 0199609 від
16.08.2001р., яка містить відбитки печатки Київської
регіональної митниці, Браслауської митниці (Білорусь),
Латвійської в'їздної митниці та митниці місця призначення.
Таким чином, посилання Інспекції в касаційній скарзі на те, що
позивачем не підтверджено фактичне вивезення товарів за межі
митної території України спростовується фактичними обставинами
справи, встановленими господарським судом першої та апеляційної
інстанцій.
Згідно із п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість
обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу
товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за
межі митної території України. Товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
Таким чином, попередні судові інстанції дійшли правильного
висновку щодо правомірності здійснення експорту і застосування
нульової ставки по податку на додану вартість при експорті
товарів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Припущення податкової інспекції щодо безтоварності господарських
операцій не підтверджено жодними доказами, та не встановлено в
процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Окрім того, касаційна інстанція згідно ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права, та не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для
задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення суду першої
та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Державній податковій інспекції у Шевченківському
районі м. Києва строк для звернення з касаційною скаргою.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 06.03.2003р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 11/225 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.