ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N А-13/79-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 08.01.2004 р.
відповідача Б.Б.Б. - дов. від 15.10.2003 р.
В.В.В. - дов. від 03.10.2003 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову від 14.10.2003 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А-13/79-03 господарського суду Харківської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства "XXX" (далі ЗАТ
"XXX")
до H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень H-ської
МДПІ від 22.05.2003 р. № 177/23-30142319
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "XXX" до господарського суду Харківської області був заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
H-ської МДПІ:
- від 22.05.2003 № 177/23-30142319, яким визначено суму
податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 777291
грн. та фінансові санкції в розмірі 156987 грн.;
- від 22.05.2003 № 177/23-30142319 про застосування фінансових
санкцій у розмірі 41659,75 грн. на підставі статті 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень
став акт від 21.05.2003 № 150/23-104/30142319 про результати
комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ЗАТ "XXX" за період з 01.10.2001 по
31.12.2002.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що собівартість безоплатно
отриманої олії та шроту (в даному випадку це надлишкова продукція,
яка одержана позивачем в результаті вдосконалення та оптимізації
виробництва) у сумі 2718470 грн. не відображена у податковому
обліку позивача, у додатку "Г" до Декларації з податку на прибуток
за ІV квартал 2002 та по рядку 4 Декларації з податку на прибуток,
чим порушено підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статт1 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та призвело
до заниження валових доходів за ІV квартал 2002 на 2718470 грн.
Рішенням від 15.07.2003 господарського суду Харківської області
(суддя Водолажська Н.С.) позовні вимоги задоволено у повному
обсязі шляхом визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
H-ської МДПІ від 22.05.2003 № 177/23-30142319.
Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд на підставі наданих
документів дійшов висновку, що оприбуткована на підприємстві
продукція не була предметом договору на переробку давальницької
сировини, оскільки за даними договорами визначена кількість
продукції, яка є власністю давальників, у відношенні не до
фактичного виходу після переробки, а у відношенні до кількості
зданої сировини.
Щодо надлишкової продукції, яка одержана в результаті
вдосконалення та оптимізації виробництва, то в даному випадку,
будь-які договори в розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
укладались.
За апеляційною скаргою H-ської МДПІ Харківський апеляційний
господарський суд, переглянувши рішення господарського суду
Харківської області в апеляційному порядку, постановою від
14.10.2003 залишив його без змін з тих же підстав.
H-ська МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, яким
донараховано податок на прибуток та застосовано відповідні
фінансові санкції.
Касаційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заявник у касаційній скарзі вказує на те, що відповідно до вимог
пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валовим
доходом є загальна сума доходу платника податку від всіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській)
економічній зоні, так і за її межами.
На думку заявника, "надлишкова продукція, яка одержана позивачем в
результаті вдосконалення та оптимізації виробництва" в розумінні
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повністю
підпадає під визначення безоплатно наданих платнику податку
товарів, оскільки ці товари (олія та шрот) були надані позивачу
без грошової або іншої компенсації їх вартості та без укладення
угод про їх передачу.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Харківського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, позивачем були укладені договори на
переробку давальницької сировини (насіння соняшника). Кількість
виготовленої олії та шроту визначалась фактичним виходом, але не
більше: олії - 44%, шроту - 36%.
В результаті оптимізації виробничих та управлінських процесів
після виконання умов договору у позивача залишалась частина
виробленої продукції, яка оприбутковувалась останнім по
бухгалтерському обліку.
Відповідно до частини 1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валовим доходом
є загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами.
Частина 2 цієї ж норми ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містить перелік видів доходів
підприємства, які включаються у валовий доход. Вказаний перелік не
є закритим. Отже, зі змісту наведеної норми вбачається що будь -
які доходи, отримані платником, (крім виключень, конкретно
передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
) вважаються валовими доходами.
Визнаючи оспорюване рішення ДПІ недійсним, господарські суди
першої та апеляційної інстанції обмежились лише висновком про
відсутність правових підстав вважати надлишкову продукцію
безоплатно наданими товарами без врахування наведених вище
положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При цьому господарськими судами не з'ясовувалась правова природа
оприбуткованої позивачем продукції в розумінні зазначеного закону,
не була надана належна оцінка проведеному відповідачем її
розрахунку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та передачі
справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 15.07.2003 p. господарського суду Харківської області
та постанову від 14.10.2003 p. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-13/79-03 господарського суду
Харківської області скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Касаційну скаргу H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь