ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N А-13/69-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула
касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податку у м. Харкові
(надалі СДПІ у м. Харкові)
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду
від 22.10.2003 року
у справі А-13/69-03
господарського Харківської області
суду
за позовом державного підприємства “З"
(надалі Підприємство)
до СДПІ у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 19.02.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 14.08.03 господарського суду Харківської області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові № 0000220811/33-1/1 від
13.05.03 р. в частині нарахування прибуткового податку з
громадян в сумі 8226,48 грн., застосування штрафних санкцій в
розмірі 16452,96 грн. та нарахування пені в розмірі
9031,71грн.та рішення за результатами розгляду скарги №
4137/10/33-1 від 13.05.03 р.
З СДПІ у м. Харкові на користь Підприємства стягнуто 170,0 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на забезпечення судового
процесу.
Постановою від 22.10.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 14.08.03 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного
господарських судів, СДПІ у м. Харкові звернулась з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати їх як прийняті в порушення
норм матеріального права, в позові Підприємства відмовити.
Зокрема, скаржник посилається на те, що судом порушено ч. 1
ст. 7, ч. 1 ст. 8, ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, пп. 17.1.9
п. 17.1 ст. 17, п.п. 16.1.1,16.4.1 ст. 16 Закону України “Про
порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представника сторін та суддю –
доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки Підприємства з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства СДПІ у
м. Харкові було складено акт № 79/33-118 від 28.02.2003 р.
На підставі зазначеного акту СДПІ у м. Харкові було прийнято
податкове повідомлення - рішення № 0000220811/33-1/0 від
05.03.2003 р., яким Підприємству визнано суму податкового
зобов'язання з прибуткового податку з громадян у розмірі
42557,87 грн. із яких:
- 9 286,03 грн. основного платежу;
- 33 271,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій, із яких 18
572,06 грн. штрафу та 14 699,78 грн. пені.
Вищезазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено
Підприємством до СДПІ у м. Харкові та залишено без змін, про що
винесено рішення № 4137/10/33-1 від 13.05.2003 р.
Судовими інстанціями досліджено, що актом перевірки встановлено
порушення Підприємством п. 1.1, п. 1.3 та ст. 1 частини 1
Інструкції „Про службові відрядження в межах України" ( z0418-99 ) (z0418-99)
,
у звязку з чим нараховано 1897,99 грн. прибуткового
податку з громадян. Також актом встановлено, що в зв'язку із не
підтвердженням працівниками Підприємства достовірності даних
понесення витрати на проживання у готелях Підприємству
нараховано не 6328, 49 грн. а всього 8226,48 грн., на підставі
чого СДПІ у м. Харкові зроблено висновок, що документи надані
разом з авансовими звітами, є недійсними і не повинні
враховуватись як документи, що підтверджують витрати на
відрядження (добові, витрати на житло та пальне), а тому
зазначена сума є додатково отриманим доходом за місцем основної
роботи, з якої повинен сплачуватись прибутковий податок.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що
висновки СДПІ у м. Харкові, викладені в акті перевірки, не
можуть бути підставою для донарахування прибуткового податку з
підприємства, а також нарахування штрафних санкцій за
несвоєчасну сплату податку.
Судові інстанції, дослідивши зібрані по справі письмові докази,
дійшли підставного висновку про те, що Підприємство виплатило
кошти відповідно до оригіналів підтверджуючих документів,
поданих працівниками до фінансових звітів, тобто в якості
компенсації за понесені витрати при направленні у відрядження, а
тому сплачені кошти не є виплатами, що передбачені статтею 8
Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, відповідно на них не повинен поширюватись
порядок обчислення податку, встановлений статтею 9 зазначеного
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
При цьому судом взято до уваги, що фіктивність документів,
наданих працівниками Підприємства в підтвердження понесення ними
відповідних витрат, не була встановлена компетентними органами у
встановленому законом порядку, як не спростовано і факт
знаходження працівників позивача у відрядженні, по тих
посвідченнях про відрядження, які не містили відміток, на які
вони були направлені. Згідно з п. 1.3 Інструкції „Про службові
відрядження в межах України та за кордоном" ( z0418-99 ) (z0418-99)
фактичний час перебування у відрядженні визначається за
відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця
постійної роботи, а наявність зазначених відомостей на
посвідченнях було встановлено судом.
Підставним також вбачається висновок суду щодо визнання
недійсними податкового повідомлення - рішення та рішення СДПІ у
м. Харкові в частині нарахування 16542,96 грн. штрафу за
результатами розгляду скарги на підставі пункту 17.1.9 статті 17
Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Так, нарахування штрафу за порушення податкового
законодавства прямо випливає із наявності такого порушення, то
незазначення в описовій частині висновку з цього приводу не є
підставою для скасування рішення суду в цій частині, яке
відповідає нормам матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також
правомірними рішення попередніх інстанцій щодо визнання
недійними податкового повідомлення-рішення та рішення про
результати розгляду скарги в частині нарахування 9 031,71 грн.
пені, а саме за порушення Підприємством статті 10 Декрету
Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
в частині пропорційного перерахування прибуткового
податку до бюджету у разі недостатності у підприємства коштів на
виплату заробітної плати та строків перерахування зазначеного
податку.
Матеріалами справи підтверджено, що СДПІ у м. Харкові у період,
що перевірявся, були встановлені випадки несвоєчасного
перерахування прибуткового податку з заробітної плати робітників
підприємства за 2000 р. на загальну суму 575381,14 грн. та за
2001 р. на загальну суму 1334105,11 грн. З посиланням на
положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
СДПІ у м. Харкові проведено нарахування
пені в розмірі 14699,78 грн. Судовими інстанціями встановлено,
що ні в акті перевірки, ні в додатках до нього та відзиві на
позов не вказано, на підставі яких документів були встановлені
виплати в натуральній формі, що суперечить приписам Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, яким
зобовязано факти виявлених порушень податкового та валютного
законодавства викладати в акті документальної перевірки чітко,
об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, і підтверджують наявність зазначених фактів.
В той же час згідно зі ст. 23 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
в редакції, що діяла на час проведення виплат,
колективним договором, як виняток, може бути передбачено
часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче
собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така
виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому
виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком
товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
правомірним посилання судів попередніх інстанцій на ст. 8
Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, згідно з якою оподатковуваними прибутковим
податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби,
навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ
й організацій усiх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові
відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової
книжки i провадження відрахувань до фонду соціального
страхування. Статтею 9 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
встановлено, що
нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового
податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями
всiх форм власності та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.
Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного
сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною
відповідно до статті 7 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
. При цьому для
громадян, які мають право на одержання пільг згідно з статтею 6
цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, сума місячного сукупного
оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг.
Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених
доходів, протягом 15 календарних днів за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу надсилають до податкових
органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані
та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за
формою, встановленою центральним податковим органом. По
закінченні календарного року визначається сума сукупного річного
оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу
визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням
сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних
доходів. Обчислення податку i перерахунок провадиться
підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності до 1.03.року, наступного
за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за
установленою формою надаються ними до податкової інспекції за
місцем проживання платника.
Судовими інстанціями встановлено, що СДПІ у м. Харкові при
складанні акту вимоги наведених статей дотримано не було.
В той же час відповідно до ст. 16 Закону України “Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
після закінчення
встановлених строків узгодженого податкового зобовязання на суму
податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені
розпочинається, в разі нарахування суми податкового зобов'язання
контролюючими органами - від першого робочого дня, ступного за
останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання,
зазначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього
Закону. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком,
обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату
суми податкового боргу. Тому правомірним є висновок судів
попередніх інстанцій про те, що нарахування пені не відповідає
вимогам ст. 16 вищенаведеного Закону, адже однією з підстав
нарахування пені є факт наявності узгодженого податкового
зобовязання, на яке могла бути нарахована пеня.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду винесена обгрутовано при правильному
застосуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу СДПІ у м. Харкові залишити без задоволення.
Постанову від 22.10.2003 року Харківського апеляційного
господарського суду у справі №. А-13/69-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін.