ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N А-03/220-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - директор
відповідача Б.Б.Б. - дов. від 13.02.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Харкова
на постанову від 02.10.2003 p. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А-03/220-03 господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
H-ському районі м. Харкова від 21.08.2002 p. № 1357/256
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "XXX" заявлена до суду вимога про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення від 21.08.2002 № 1357/256 ДПІ у
H-ському районі м. Харкова, яким до товариства на підставі Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
застосовано фінансові
санкції в сумі 28603,40 грн.
Підставою прийняття оспорюваного рішення ДПІ у H-ському районі м.
Харкова став акт від 19.08.2002 № 2604/325/26-223 про результати
позапланової перевірки ТОВ "XXX" з питань дотримання вимог
податкового законодавства при проведенні касових операцій у
національній валюті в Україні за період з 01.01.2002 по
01.04.2002, в якому зафіксовано порушення позивачем порядку
ведення касових операцій у національній валюті України. Зокрема,
отримана готівка товариством по касовій книзі не
оприбутковувалась, прибуткові касові ордери не виписувались,
видача готівки з каси підприємства не підтверджується випискою
отримувача у видатковому документі.
Рішенням від 24.07.2003 господарського суду Харківської області
(суддя З. Г. Подобайло) позовні вимоги задоволено в повному обсязі
шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
H-ському районі м. Харкова від 21.08.2002 № 1357/256.
Рішення суду мотивоване відсутністю порушень позивачем порядку
обігу готівки, оскільки рух коштів через касу позивача не
відбувся, розрахунки грошовими коштами провадились між фізичними
особами: мешканцями будинків та працівниками позивача в межах
цивільно-правових відносин переводу боргу та заліку зустрічних
однорідних вимог.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Харкова
Харківській апеляційний господарський суд (судді: Бабакова Л. М. -
головуючий, Кравець Т. В., Сіверін В. І.), переглянувши рішення
господарського суду Харківської області від 24.07.2003 в
апеляційному порядку, постановою від 02.10.2003 залишив його без
змін з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. Харкова подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Харківського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати у задоволенні позовних вимог
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм процесуального права, зокрема, щодо
дослідження в ході судового провадження всіх обставин справи на
підставі наявних у справі доказів.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що, в порушення
статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, поза увагою господарських судів залишились пояснення
директора, головного бухгалтера, працівників ТОВ "XXX", висновок
судово - бухгалтерської експертизи, які підтверджують
правомірність застосування відповідачем фінансових санкцій.
В поясненнях до касаційної скарги ДПІ вказує також на помилковість
висновків господарського суду про наявність між працівниками
позивача та мешканцями гуртожитку відносин переводу боргу,
оскільки в матеріалах господарської справи відсутні письмові угоди
про перевід боргу, як це передбачено частиною 2 статтею 34
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а наявність цього факту
була підтверджена судами неналежними засобами доказування -
письмовими поясненнями позивача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до пункту 2.10 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
, затвердженого
Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого
2001 року N 72 уся готівка, що надходить до кас підприємств, має
своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять
готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням
касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
, є
здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її
фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому
порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної
квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання
підприємством готівкових коштів.
Пунктом 3.2 цього Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
встановлено, що приймання
готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку,
проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними
головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником
підприємства.
Згідно пункту 3.3 ( z0237-01 ) (z0237-01)
видача готівки з кас підприємств
проводиться за видатковими касовими ордерами або належно
оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі
- видаткові документи). Документи на видачу готівки мають
підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це
уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на
видачу готівки, розрахунки тощо.
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
встановлена
відповідальність за порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті, що встановлюються Національним банком
України, у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне
та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у
п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження підставою застосування ДПІ у H-ському районі
м. Харкова штрафних санкцій згідно Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
стали зафіксовані в акті перевірки
порушення позивачем наведених норм з регулювання обігу готівки.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, визнаючи
оспорюване податкове повідомлення - рішення недійсним, дійшли
висновку про подальший цивільно - правовий характер правовідносин,
що склались між фізичними особами (мешканцями та працівниками) в
процесі виконання ними угод з переводу боргу, без врахування,
однак передбачених наведеними нормами передумов для застосування
відповідальності, якими згідно наведених норм є лише сам факт
надходження або видачі готівкових коштів без їх врахування у
касовій книзі.
При цьому, поза увагою господарських судів залишились викладені в
акті перевірки факти стосовно отримання ТОВ "XXX" готівкових
коштів без їх оприбуткування в касі підприємства та видачі готівки
з каси без підтвердження випискою отримувача у видатковому
документі.
Судами також не надана належна правова оцінка іншим наявним у
справі доказам, зокрема, поясненням посадових осіб позивача,
висновку судово - бухгалтерської експертизи тощо.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх
сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що господарським судом
Харківської області при розгляді справи та прийнятті судового
рішення взято до уваги заперечення і докази, надані лише однією
стороною, чим порушено право іншої сторони на належний судовий
захист своїх інтересів.
Це, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх
обставин та недослідження всіх доказів, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити
наступне.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Приписами статті 2 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим
Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу
( 436/95 ) (436/95)
, органами державної податкової служби на підставі
матеріалів проведених ними перевірок і подань державної
контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів
Міністерства внутрішніх справ України в установленому
законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення
перевірок або на день одержання органами державної податкової
служби зазначених подань.
Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти
рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах,
встановлених законом.
У разі невиконання такого рішення контролюючого органу, сума
штрафу стягується на підставі рішення суду.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у H-ському районі м.
Харкова, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі
за порушення порядку обігу готівки, прийняте на підставі приписів
підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте, судами помилково залишено без уваги визначення повноважень
ДПІ на застосування процедури порядку погашення зобов'язань,
передбаченої Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку виявлення податковою службою
порушення норм щодо продажу алкогольних напоїв.
Оскільки, відповідно до ввідної частини Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Саме цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
і запроваджене поняття податкового
повідомлення як письмового повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим
органом.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 24.07.2003 p. господарського суду Харківської області
та постанову від 02.10.2003 p. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-03/220-03 господарського суду
Харківської області скасувати, справу скерувати на новий розгляд
до господарського суду Харківської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Харкова задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Т. Гоголь